Минулого року в замітці для «Студентської території» про черговий тур «Співучого голосу університету» одну з учасниць назвала «дівчиною-запальничкою». Познайомившись ближче, зрозуміла, що таки мала рацію. Вона й справді ніколи не сидить на місці, а в душі палахкотить вогник, який своїм теплом зігріває всіх навколо. Знайомтесь: Олена Пасіхова – переможниця «Співучого голосу університету – 2013», голова студентського самоврядування ІМФіТО, відмінниця навчання, щира подруга і неймовірно сонячна людина.

Народилася дівчина у Вінниці. З дитинства займалася вокалом і танцями. Ще в дитячому садочку входила до складу танцювального колективу, який неодноразово перемагав на різноманітних фестивалях у Києві, Житомирі та інших містах України. Шкільні роки також пов’язані з художньою самодіяльністю. Жоден концерт не проходив без участі нашої героїні. Олена, старанно навчаючись, закінчила гімназію із золотою медаллю. Протягом двох років обіймала посаду президента навчального закладу, а також входила до складу Дитячої ради при міському голові Вінниці.

Кумирами для Олени стали батьки. Кожен із них дав найкраще, що має. Тато – хист до математичних дисциплін, мама – любов до музики.

Родину Пасіхових можна сміливо назвати «педагогічною». Мати, батько, обидві бабусі, дядько, тітка та сестра – всі вони присвятили життя надзвичайно складній, але водночас цікавій професії вчителя. Тож не дивно, що й Олена вступила саме до педагогічного.

Найяскравішою сторінкою свого студентського життя вважає участь у художній самодіяльності. Постійні репетиції, нові знайомства з творчими людьми, шалений ритм концертів – ось що по-справжньому приваблює Олену.

Завжди усміхнена і привітна, легко сходиться з людьми. Обожнює працювати з дітьми. Створила власний проект «Соціальний арт» у єврейській організації «Сохнут», де разом із малечею виготовляє різноманітні саморобки, малює, створює композиції з паперу, картону тощо.

Вільного часу з таким неймовірно насиченим навчальним і робочим графіком залишається мало. Проте і його Олена проводить з користю – намагається якомога більше співати, щоб вдосконалювати свої вокальні здібності. Репертуар надзвичайно різноманітний. Найбільше полюбляє виконувати композиції, під які можна активно рухатися. Не нехтує й лірикою: іноді хочеться їй заспівати таку пісню, щоб взяло за душу…

Олена багато подорожує. Маршрут при цьому не важливий, головне – хороша компанія. Окрім багатьох українських міст, встигла побувати у Кракові (Польща), Дрездені (Німеччина), Празі (Чехія), у Санкт-Петербурзі (Росія), а також в Ізраїлі. Про останню країну залишилися лише теплі спогади, що навіть спека +43 за Цельсієм не завадила чудово провести час.

Дівчина полюбляє переглядати фільми різної тематики, особливо радянські. Деякі вже вивчила ледь не напам’ять, наприклад, «Москва сльозам не вірить». Однією з найулюбленіших кінострічок є драма «Хатіко». Надає перевагу сучасній літературі. Зокрема, є прихильницею творчості бразильського письменника Пауло Коельйо.

Музичні вподобання Олени не обмежені стилем чи напрямом: «Не можу виділити щось одне. Люблю різну музику – від класики до року. Коли сумно, слухаю Шопена, який, до речі, є моїм улюбленим композитором. Іноді, щоб підняти настрій, слухаю жартівливі пісеньки. Коли весела, вмикаю «на повну» драйвову музику. Під неї можна шалено танцювати, стрибати, «біситись». Як то кажуть, відриваюся на повну!».

Кажуть, що талановиті люди талановиті в усьому. Олена є яскравим цьому прикладом. У своєму творчому доробку має кільканадцять чудових віршів. Пробує себе у жанрі прозової мініатюри.

Користуючись нагодою, Олена дякує всім тим, завдяки кому навчання в університеті стало однією з найважливіших частин життя: «Висловлюю щиру подяку директору студентського клубу Олександру Біцюку, який дав змогу вперше вийти на університетську сцену і донині підтримує всі мої творчі поривання. Викладачеві Марії Червоній за те, що дала великий багаж знань та допомагає відкрити всі грані мого голосу. Хорошому другу, студенту ПГФ Ігорю Цигвінцеву за те, що підтримує, допомагає і дає «прочуханки», якщо щось роблю в півсили. Усім викладачам ІМФіТО за розуміння та підтримку у всьому, що б не робила. Вдячна своїм друзям, які досі не втрачають надію все ж таки «відправити» мене на якийсь вокальний конкурс. Кажуть, що готові навіть всі разом поїхати мене підтримувати».

Олена мріє стати людиною, якою б могли пишатись діти та онуки. Судячи з досягнень нашої героїні, можна з упевненістю сказати, що перший крок до мрії вже зроблено.

Дарина МУДРАК