Про успіхи й перспективи педагогічного, завдання колективу, рейтинги й статус «національного» в інтерв’ю з ректором Наталією Лазаренко

Із вересня 1985 року вона працює у Вінницькому педуніверситеті, де свого часу також здобувала вищу освіту. У червні 2015 наказом Міністра освіти і науки її призначили на посаду виконувача обов’язків ректора ВНЗ, а 29 вересня більшістю голосів обрали очільником вишу. Напередодні 105-річчя alma mater ми поспілкувалися з Наталією Іванівною про те, чим живе й чого прагне команда педагогічного.

Назвіть найбільші досягнення педагогічного за останніх 5 років.

Підняття престижу університету в суспільстві, збільшення уваги до нього. Ми у вирі подій, беремо участь у різноманітних заходах. Стали відомими не лише в місті, а й в Україні та за її межами. Це серйозне статусне покращення. Спільні проекти з іноземними партнерами, участь студентів і викладачів у програмі «Еразмус+», гранти, які раніше університет не здобував, розширення можливостей отримувати подвійні дипломи. Крім того, збільшено кількість спеціальностей і спеціалізацій. Це фахова підготовка з математики, фізики, хімії, філології тощо.

Що вирізняє нас з-поміж інших вищих навчальних закладів?

Дружний колектив. Спільність викладачів і студентів, їхня єдність. Це вирішення наукових питань, проведення виховних і розважальних заходів. До прикладу, цьогорічне святкування Дня Вінниці показало, наскільки ми згуртовані, як чудово можемо співпрацювати. Важливо те, що наставники й вихованці бачать, чують, відчувають одне одного. Мені це дуже подобається. Колись, можливо, хтось приходив лише повчитися, а інші – тільки навчати, проте зараз тут живуть. Міркують інтересами університету. Це наша перемога, бо люди стають небайдужими. Люблять альма-матер по-справжньому й багато працюють для того, аби вона стала кращою.

Які перспективи розвитку й престижності непедагогічних спеціальностей в університеті?

Передусім вони потрібні нам, оскільки є основою наукового профілю. Філолог і вчитель української мови «стоять» поряд, але комусь може подобатися винятково класичний варіант підготовки. Знаковим є те, що цьогоріч було значно більше абітурієнтів.

Якою є оптимальна модель відносин «студент – викладач»?

Повага й розуміння. Викладач має ставитися до вихованців як до особистостей, від яких залежить майбутнє держави. Студент теж повинен поважати наставника. Потрібно вміти радитися, оскільки дорослі мають досвід, а молодь генерує цікаві й неординарні ідеї. Згадаймо, чого вчить педагогіка: цінність виховання в суб’єктно-cуб’єктних взаєминах.

Яку основну мету нині має поставити перед собою кожен викладач та студент педагогічного?

Це безумовно продукування якості. Студент має відчувати, що володіє чималим багажем знань, бо конкуренція на ринку праці неминуча. Необхідно бути готовими до цього. Все інше будується завдяки високій якості викладання та щирому бажанню вчитися.

У 2012 році ширилися розмови про те, що невдовзі Вінницький педуніверситет отримає звання «національного». Не склалося. Чи можемо очікувати цього зараз?

Можемо. Щоправда, шкода, що п’ять років тому упустили шанс. Тоді це питання було дещо простіше вирішити. Натомість зараз існує постанова, яка передбачає надзвичайно високі вимоги, тому активно працюємо над покращенням показників. Крім того, є умова, яка визначає кількість університетів, яким можна присвоїти звання. Вищим навчальним закладам потрібно буде підтвердити статус якісними характеристиками. Чи вдасться їм це? Якщо хтось не пройде перевірку – з’явиться місце. На вакансію буде конкурс серед вишів. Це можна порівняти з нарахуванням стипендій. Якщо студент-бюджетник звільняє місце, його посідає хтось інший. Ми піднімали це питання, проте рано казати конкретно, оскільки проект ще не прийнятий і механізм не відпрацьований. Вдячна колективу, що за минулий рік ми зробили надзвичайно потужний ривок уперед. Активно працюватимемо й надалі.

Про рейтинги ВНЗ України. Чи відповідають вони дійсності? Що потрібно зробити, аби Вінницький педуніверситет потрапив до десятки кращих?

Рейтинги не в усьому відображають реальність, деколи не враховують усіх факторів. Ми рухаємося догори у списках. Зараз маємо 149-е місце (консолідоване), а у 2015 році починали з 175-ої позначки. Потужно працювати над наукою почали упродовж двох останніх років. Це поки не зазначено в рейтингуванні. У нас завжди були та є викладачі, які надзвичайно багато працюють. Нині намагаємося показати цей потенціал.

Яку реформу варто було б провести в українській освіті?

Здійснити всебічний аналіз роботи вишів. Подивитися, якими вони є насправді. Якщо говорити про кількість ВНЗ, вона має бути оптимальною, відповідати потребам. В основі будь-яких перетворень має бути якість. Наприклад, оцінити педагогічний колектив можна за тим, наскільки затребувані його вихованці на ринку праці.

Яким бачите Вінницький педуніверситет через 5 років?

Сильним, потужним ВНЗ із різновіковою командою однодумців. Мрію, щоб в усіх була одна мотивація – працювати задля процвітання аlma mater. Педагогічний – це дух, люди, думки, спілкування, радість, сльози, перемоги… Хочеться, щоб цей організм жив і мав повагу Міністерства освіти і науки України, був знаний за кордоном. Нехай не наша молодь їде навчатися до Польщі, а поляки – до нас. Дочекаймося мирного й щасливого 110-річчя.

Спілкувалася Ірина БОГАЧУК