Кому ж про це краще знати як не студентам нашого університету? Повернувшись з літньої позашкільної практики та здавши звіти, більшість із них можуть впевнитись у правильності свого вибору. Саме після табірного випробування, молодий педагог може відповісти на запитання: «Чи зможу я бути вчителем?».

Позаду табірні збори та хвилювання щодо місця проходження практики. Тепер усі підбивають підсумки та діляться враженнями. Це важливий етап у формуванні молодого спеціаліста. Нагадаємо, що табірну практику обов’язково проходять студенти-третьокурсники, другий курс ІМФІТО та всі охочі зі старших курсів.

Про те, де були та з якими результатами повернулись наші студенти, розповіла завідувач педагогічної практики університету Любов Надкринична:

– Географія проходження студентами позашкільної практики дуже широка. Більше десяти років ми співпрацюємо з оздоровчим центром «Маяк» м. Євпаторія. Цього року на посаді вихователів, інструкторів з плавання та інструкторів зі спорту там проходили практику 120 наших студентів. Уже протягом кількох років діють угоди з оздоровчим закладом ім. Ю. Гагаріна від Міністерства Збройних Сил України, «Юний романтик», «Мрія» (м.Одеса), «Сонячний берег» (м. Новгород-Дністровський), пансіонат-табір «Радуга» (с. Піщане, Крим), майже з усіма вінницькими пришкільними таборами відпочинку та оздоровницями області.

Звичайно, існують певні обмеження щодо місця проведення практики. На кожен інститут виділяється певна кількість місць. За результатами практичних занять, участі в інструктивному табірному зборі відбирають кращих студентів, які будуть їхати до моря. Студентам необхідно відпрацювати одну зміну, тривалість котрої може коливатися у межах від 14 до 21 дня.

Кажуть, що сучасним дітям бракує уваги. Маючи різноманітне матеріальне забезпечення, їм не вистачає любові. До кожного знайти підхід та втамувати «голод за турботою» - робота не з легких. Проте нашим студентам усе під силу. Недарма ж вони обрали учительську професію.

Щорічно студенти ВДПУ привозять велику кількість нагород. Цьогоріч подяки отримували не лише від адміністрацій таборів, а й від батьків школярів.

– Нинішнього літа з дітьми працювали близько 850 осіб, однак найкращі результати серед усіх студентів нашого «вишу» показали філологи, – стверджує кандидат педагогічних наук, асистент кафедри педагогіки Юлія Шикова, яка уже 6 років займається підготовкою наших студентів до табору. – Як на мене, табір – це окреме життя, сповнене бурхливих емоцій, неперевершених вражень та безцінного досвіду живого спілкування з дітьми. Це дуже важко, особливо якщо відповідальність триває 24 години на добу. Своїм основним завданням вважаю психологічно налаштувати студентів на таку тривалу дистанцію у спілкуванні. І скажу, що більшість студентів спробувавши табір один раз, все ж таки бажають туди повернутись знову. Часто табір стає випробуванням для дружби, стосунків. Сучасним дітям не вистачає любові. Маючи різноманітні матеріальні розкоші, вони потерпають від голоду за турботою…

Звітуючи про практику, вожаті зазначають про значущість цього виду діяльності для їхнього особистого зростання. Адже протягом зміни їм необхідно було знайти спільну мову з керівництвом табору, згуртувати дитячий тимчасовий колектив, обрати лідерів загонів, а також – назву, девіз, речівку, емблему та загонову пісню для своїх вихованців.

Продовжуючи розмову про студентів філологічного напряму підготовки, цього року ніхто з них не приніс додому «трійку». Тобто, за підсумками проходження практики майже всі були оцінені на «відмінно».

Щодо вражень, які переживали та труднощів, які долали, молоді вихователі розповідають у своїх творах.

Даша ХИЖНЯКОВА