Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
03:27 Паперово-пурпурова любов, або доведи свої почуття в День святого Валентина | |
Люди бігають з іскрами божевілля в очах у пошуках паперового серця (що йменується – «валентинка»). Адже, вважають, що саме розмір, оформлення та текст обраної листівки є безпосереднім доказом сили кохання до їхнього обранця.  Що?! Ви дійсно в це вірите? Значить, ви все життя (місяць, два, півроку, рік) віддано любите Його (Її), а якщо саме 14 лютого не подаруєте цієї паперової дрібнички, то вся відданість та щирість вашої любові анулюються? Ви дійсно вважаєте, що в цьому вся суть? Таке враження, що половина з вас навіть не знає передісторію одного з найсимволічніших свят.Легенд, пов’язаних із Днем святого Валентина, безліч. За однією з них, військовий лікар Валентин жив за часів імператора Клавдія II. Войовничий імператор вважав, що самотні та бездітні воїни більш витривалі, аніж одружені. Тому видав наказ, що забороняв юним воїнам одружуватися та створювати сім’ї. Валентин, усвідомлюючи всю несправедливість цього рішення, продовжував таємно вінчати закохані пари. Довідавшись про це, Клавдій наказав посадити Валентина у в’язницю. Згодом засудив його до страти, що відбулася саме 14-го лютого. За іншою легендою, тюремник Римського імператора попросив Валентина зцілити його доньку від сліпоти. Паралельно Валентин учив дитину історії, природним наукам і основам християнства. Лікування перервав арешт і смертний вирок. Напередодні страти Валентин пише учениці лист з проханням залишатися вірною християнській вірі й вкладає жовтий крокус, підписавши послання словами: «Твій Валентин». Це і була перша «валентинка». Дівчинка настільки сильно захотіла побачити квітку та дізнатися, про що написав її друг, що...прозріла. Пізніше, вона посадила на могилі Валентина мигдалеве дерево – символ щирої та вірної любові. Не важливо, яка з цих легенд більш правдива. Але в одному впевнена на 100 відсотків: багато століть тому Валентин віддав своє життя не заради такої оформлено-штучної любові, яку всі демонструють у День закоханих. Не для цього він таємно допомагав усім закоханим брати шлюб, щоб потім у день пам’яті про нього люди зосереджувалися лише на деталях, на оформленні своїх почуттів, на низькому та матеріальному. Яку картину ми спостерігаємо щороку в цей пурпуровий день календаря? Закохані пари виходять зі своїх схованок та нав’язливо показують усім, як вони люблять одне одного. Ідуть, тримаючись за руки; щохвилини цілуються та в цей час ще й встигають демонструвати всім величезну «валентинку», оберемок квітів або інший презент від коханої людини. Невже в цьому і проявляється справжнє кохання? НЕ ВІРЮ! Адже любити треба щодня, щохвилини, щосекунди, а не раз на рік. Зрозумійте правильно! Я люблю цей день. Так само як і всі дні, проведені з коханою людиною. Якщо ви хочете саме так показувати свої почуття цього дня – будь ласка! Але чому це не виглядає аналогічно решту 364 дні у році? Любов є завжди. Всюди. Незалежно від дат, годин та віків. Це почуття не демонстративне, а, навпаки, таємниче (...як таїнство перших причасть...). А чи не ображаємо ми пам'ять Валентина, коли так поводимо себе в день перемоги любові над злом, жорстокістю та безсердечністю; у день смертельної жертви, яку приніс він заради кохання. Не за таку любов він боровся, не за таку любов він віддав своє життя... P.S.: Після прочитання мого монологу, згадайте про своїх коханих. Якщо вони поряд, обійміть міцно-міцно, скажіть, наскільки сильно ви їх любите. Подивіться їм в очі так, щоб вони відчули щирість ваших почуттів. Тому що для людини, яка знайшла споріднену душу, важливі не подарунки зовнішнього світу. Важливе інше – еліксир щирості та вірності, що протікає всередині тих, хто кохає по-справжньому віддано, до забуття, вічно. Анастасія ЯКОВИШИНА
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
|
