Успішний композитор, поет та співак Юрій Воронюк народився у Вінниці. Проте шлях до успіху був досить важким і тернистим. Не все вдавалося одразу, хоч проби пера робив ще у п'ятирічному віці. Збереглися у пам’яті перші поетичні рядки: «Шла война, кричал народ – был точно сорок первый год». Згодом були неодноразові та малоуспішні спроби писати вірші.

Важливе місце для автора-початківця мали такі особистості як Володимир Висоцький та Борис Сьомін. Вперше Юрій почув В. Висоцького у шестирічному віці, тоді він був ще забороненим, хлопчина міг слухати його годинами, а то й цілодобово. Співати так, як і кумир – мріяв хіба що уві сні. Щодо Бориса Сьоміна, то їхнє знайомство теж відбулося давно. Спочатку вони обоє пробували писати, але на відміну від Бориса, Юрієві це давалося важко. Якось їх обох запросили взяти участь у міському конкурсі бардів. У Сьоміна було зо два десятки пісень, а у Воронюка всього лишень три, та й ті при первинному прослуховуванні журі назвало естрадними. Юрію було дуже соромно, що він ніяк не міг вловити бардівського стилю. У Борі ж все виходило дуже добре, відверто і невимушено. Саме так хотілося писати і Воронюкові. Після цього, ще багато років він пробував себе в поетичній творчості, але виходила якась нісенітниця й маячня. Усе написане викидав.

Займався Юрій Воронюк і художнім мистецтвом, відвідував профільну школу. Здобувати вищу освіту він вступив до Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Островського на факультет іноземних мов. Згодом працював викладачем англійської мови в школі, перекладачем «Інтуриста», служив у Збройних силах (майор запасу).

Із переїздом на постійне місце служби до Херсона, Ю. Воронюка, так би мовити, «прорвало». За рік «з під його пера вилетіло» близько 100 пісень. Чимало автор забракував, проте деякі залишилися, але найголовніше, більш-менш визначився його стиль і манера.

У 1995 р. Юрій уперше почув свій голос зі студійного запису і зрозумів, що він може «нормально звучати». Коли приїхав у відпустку до Вінниці, Борис Сьомін запропонував йому зайти на студію відомого в СНД звукорежисера Сергія Новикова. Той люб'язно надав Юрієві мало не на всю ніч мікрофон і гітару. Так було здійснено перший запис. Саме він і став для Юрія Воронюка поштовхом для запису першого магнітоальбому «Два квитки», який був виданий у Херсоні в 1997 р., де в той час була одна з найбільших в Україні аудіокомпаній. Назвати так альбом порекомендував Андрій Остапенко – аранжувальник Софії Ротару. Він робив аранжування й до деяких пісень Ю. Воронюка. Альбом «Два квитки», без будь-якої реклами дуже непогано на той час продавався, особливо в південних регіонах України.

Другий альбом було видано в Києві. Після випуску третього – «Зебри» – Юрія запросили на роботу до одного з елітних парк-готелів Підмосков'я, де щодня виступав на одній сцені з багатьма зірками російської естради. Райдужний настрій від перебування в Москві незабаром змінився ностальгією, тому митець повернувся до Вінниці, де написав новий альбом українською мовою – «Листи в небесну пошту». Після цього почалася «нова хвиля» – пісні для дітей українською мовою.

Юрій Воронюк – автор понад 1000 пісень, напряму шансон, а також бардівських, естрадних і дитячих композицій. Музикант створив гімни багатьом школам, гімназіям, ліцеям, нічним клубам, фірмам, пісні для фільмів і телесеріалів. Видав понад півтора десятки альбомів, з них 8 дитячих.

Хлопчики і дівчатка, виконуючи пісні Юрія Воронюка, неодноразово займали призові місця на міжнародних фестивалях дитячої пісні в Україні, Росії, Сербії, Хорватії, Чехії, Болгарії, Македонії, Вірменії, Литві, Латвії, Білорусі й на Кубі. А сам автор нині – частий гість в нашому педуніверситеті, у школах, таборах, інтернатах. Виступає він не лише в Україні, а й за її межами, де здебільшого виконує шансон.

Катерина ГЛАДКА