Завжди знала: якщо їду в дорогу, а за вікном експресу йде дощ або сніг, значить все буде ОК! Вірю також, що часто самонавіювання творить чудеса! Не знаю, що саме зробило поїздку до столиці цікавою і насиченою на події, але практика на телеканалі «Інтер» запам’ятається надовго!

Велика, бірюзового кольору будівля, яка заявляла про себе як «Інтер – головний канал країни», зустріла спокійно й без «понтів», на які ми чогось очікували. Привітні вахтери, серйозні, проте з посмішкою у кутиках губ, охоронці – перші, з ким зустрілися вже у стінах каналу. Ближче до шостого поверху, де й розташовувалася «листозбірня» програми «Жди меня», познайомилися з журналістами – працівниками редакції. Потім зустріли ведучих Анатолія Бондаренка та Жанну Тихонову. Поспілкувавшись, зрозуміли, що їхня зірковість не заважає їм «балакати» й розпитувати про диво-місто Вінницю у звичайних практиканток з чудового навчального закладу – педагогічного університету.

За місяць практики збагатилися безцінним досвідом. Кілька основних тез можуть слугувати дороговказом й іншим початківцям мас-медійної сфери.

Насамперед, не варто стверджувати, що коли ви з провінції, то чимось гірші від київського бомонду. Не занижуйте свою самооцінку, бо її і без того може хтось занизити.

По-друге, не спілкуйтеся на мові «ворога», не зраджуйте рідній солов’їній. Всім відомо, що «Інтер» надає перевагу російськомовним шоу й програмам, тому редакція «Жди меня», де ми, власне, і проводили свої практичні будні, зустріла нас словами: «Здраствуйте, девочки-практикантки!», на що ми відповіли скромними і привітними голосочками: «Добридень!». З того першого дня протягом місяця перебування в стінах пошукового стержня головного каналу країни до нас зверталися переважно українською.

Не «ведіться» і не лякайтеся басистого голосу та суворого погляду головного редактора. Знайте, усе це такий підхід до практиканток – своєрідний маневр. Згодом ваш керівник може стати добрим та надійним, який і дасть пораду, і в потрібний момент вкаже правильний напрямок, здавалося б, непрохідного маршруту. Головне – спілкування! Без нього неможлива продуктивність та ефективність вашої подальшої професійної зайнятості...

Зрештою, розумію, що усі ці поради підходять не лише до окремої професії і не тільки обраним газетам чи каналам. Подібні випробування будуть супроводжувати вас скрізь, де б ви не опинилися після віджатого й випрасуваного режиму великої пральної машини університету. Головне –

 не бійтеся стукати в двері, навіть якщо вони відчиняються автоматично, реагуючи на людську постать.

Після проходження практики зрозуміли таку річ: у мегаполісі дуже легко загубитися, а водночас, таким чином знайти своє місце. Важливо лише потрапити в потрібне місце і потрібний час. Працюйте й не бійтеся зрозуміти себе і відкрити душу – комусь.

Ольга УРСУЛЕНКО