Автор: Наталя Шкребета, студентка 4 курсу інституту педагогіки, психології і мистецтв, напряму підготовки «Дошкільна освіта».

Дата народження: 2 вересня 1994 року

Рідне місто (село): с. Юрченки Летичівського району Хмельницької області

Освіта: Чаплянський НВК ЗОШ І-ІІІ ст.

Хобі: написання віршів

Життєве кредо: «Сильна духом, нескорима долі, омріяна коханням!»

Улюблені книги: Поетична збірка «Відлуння десятиліть» (Ліна Костенко), «П’ятдесят відтінків сірого» (Еріка Леонард), «Подібно річці» (Пауло Коельйо), «Винні зірки» (Джон Грін).

Улюблена музика: українська народна, поп, шансон, класика.

***

Як був колись зі мною милий,

Тремтіла я від німоти…

Ну, а тепер, без тебе, любий,

Сумую й плачу від жаги.

Як був колись зі мною милий,

Шукала я в тобі обман.

Ну, а тепер, коли не разом.

Ти став для мене ідеал.

Чому мені у снах являвся,

А на яву не показався?

Чому тебе серденько просить,

Ну, а душа в сльозах тріпочить?

Чому сказав мені: «Прощай».

Й не запитав, чи я любила?

Чому пішов і не сказав,

Що я для тебе ще красива?

***

В гарячій і пустій пустині,

Точилася війна митців.

В мереживній крутій вершині

Світило сонце на богів.

Тремтіло небо від тривоги.

Летіли факели вогню,

Метали іскри вічного страху.

Й сидів художник на скалі

І малював грайливі хвилі,

Але відомо, що міраж.

Адже води нема в пустині.

Писав ночами на піску

Письменник про грайливі хвилі.

Але відомо, що міраж.

Адже води нема в пустині…

***

Слова втрачають сенс мовчання,

І говорити марно в пустоту.

На озері широкого бажання,

Зірватися у хвилі, полетіти в висоту.

На крилах віри, сліз і передбачень,

Коли стоїш у прірві низини,

Тебе тоді навряд чи я зумію

Тримати сильно натиском руки.

У неба хмари сонце перекрили,

Поглянь, яке чудове це життя.

Скажи чому стоїш ти на обриві?

Як ти підеш, стоятиму і я.

Слова втрачають сенс мовчання,

І говорити марно в пустоту,

Любов завершила етап свого страждання,

Підеш у обрій, я услід піду…