Дорога до роботи лежить через Софіївку. Ловлю себе на думці, що в запасі є ще півгодини і можу попити кави. Паперова склянка приємно зігріває долоні. Вирішую присісти на сходах, що біля оранжерей. Кам’яні східці ще теплі після літньої ночі. Аромат кави переплітається з пахощами троянд. Бажання йти на роботу геть зникає.

Приємно спокійно посидіти тут. Мимоволі задумуєшся: сходи – не просто елемент фасаду чи парку, споруда з горизонтальними виступами, щоб піднятися нагору чи спуститися донизу. З історії відомо, що племена майя використовували їх як один із важливих елементів пірамід, а ассирійці розмальовували різноманітними зображеннями левів, биків, воїнів, полонених тощо. Прикладом є палац царя Дарія І, який побудували в 521 році до н.е. Древні римляни та греки надавали особливого значення цим масивним спорудам в храмах й амфітеатрах. Розкішний Колізей Стародавнього Риму – яскравий доказ цього.

Із часом конструкція сходів змінювалася. Вони стали більш вигнутими й потребували складніших математичних розрахунків. Секретні креслення архітектори передавали з покоління в покоління для безпеки міст, яких оточували високими стінами з вбудованими драбинами, котрі вели до сховищ. Бароко, рококо, модерн – стилі, що подарували найрізноманітніші форми сходів, прикрашених колонами, кованими перилами, різноманітними скульптурами.

Про що говорять сходи? Вони, немов літні пані гомонять про прожиті роки, події та особистостей, які тут залишили свої сліди, розмови, розчарування і радощі. Вони говорять про історію, віддзеркалюють час. Мабуть, саме тому мені зараз здається, ніби пан Станіслав Потоцький тримає пані Софію Вітт за руку, зізнаючись у коханні…

Кава закінчилася. Час далі поспішати на роботу. За моєю спиною чути легкий шепіт. «Літні пані» таки полюбляють пліткувати про дівчат, котрі п’ють вранішні напої біля різнокольорових оранжерей.

Меланія КОРОЛЬ