– саме такі слова закарбуються в пам’ять після поїздки студентів-журналістів та філологів до села Дяківці, Літинського району, що на Вінниччині.

27 вересня 1983 року о 6 годині ранку назавжди зупинилося серце великого українського письменника, драматурга та фольклориста Михайла Панасовича Стельмаха.

Саме на його батьківщині, у мальовничому селі Дяківці цього дня місцеві жителі вшановують пам’ять письменника.

Цьогоріч студенти й викладачі факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха долучилися до дійства. Зокрема відвідали садибу митця, де, здавалося, кожен куточок зберігає пам’ять про життя Михайла Панасовича, а повітря насичене його мудрістю та талантом. Юні студенти із зацікавленістю оглядали маленький будиночок.

Заглянули й до бібліотеки-музею із пам’ятками українського побуту та персональними речами письменника. Особливо привабила відвідувачів вишита бісером сорочка, якій понад дев’яносто літ. Не залишилася без уваги першокурсників книга «Українська народна пісня», упорядником якої став М. Стельмах, а створив музику Д. Музиченко. У ній зібрано колоритні пісні Літинського району.

Екскурсовод охоче розповідала про благородні вчинки Михайла Стельмаха: отримавши премію, письменник віддав кошти на будівництво школи в рідному селі, у якій досі здобувають знання місцеві жителі.

Після відвідин музею студенти переглянути фільм про життя письменника в місцевому Будинку культури, а згодом поспілкувалися з його сином Дмитром. Він зазначив, що довгий час боявся писати, бо батька перевершити неможливо. Згодом його сатиричні вірші почали друкувати в газетах. Нині Дмитро Михайлович є одним із авторів у газеті «Високий замок».

Наталя ПАТРАМАНСЬКА