Якби за весь час існування людства можна було зробити моніторинг найуживаніших слів, безперечно, це було б слово «кохання» та «любов». Саме вони були причиною усіх процесів антропогенного походження.

«Amor omnibus idem» (любов у всіх єдина) – сказав колись Вергілій. А й справді, скільки існує легенд, притч, поем, пісень, романів, віршів, та що там – життєвих сповідей на одвічну тему кохання… І чи може хоч одна людина в цьому світі уявити своє життя без цього прекрасного почуття?

Сьогодні все частіше ми зустрічаємося зі стереотипами, що провокують суспільство засуджувати, критикувати, заздрити стосункам інших. Це чимала кількість ознак, що варіюється від соціального достатку партнерів, статі, кольору шкіри чи національності, приналежності до різних вікових категорій і таке інше.

Однією із найпоширеніших тем, що піддається критиці, є «віковий» стереотип закоханих. І чомусь приказка «Коханню всі віки покірні» найчастіше стосується лише великої різниці у віці між чоловіком і жінкою, де представниця слабкої статі молодша за законного чоловіка. Але коли питання заходить до стосунків між дорослою, зрілою, досвідченою жінкою та хлопцем – грані людських осудів стрімко підіймаються вгору! Буцім, такі стосунки можливі тільки за розрахунком, де «мачо» зазвичай має на меті «розкрутити» «мамусю» на гроші чи й того гірше… Ще одна версія, що таким чином юнак шукає прихисток під «крилом» дружини, як замінника рідної матері: нерівноправні і ґрунтуються на головній позиції жінки у стосунках.

А як тоді стосунки знаменитостей, запитаєте ви! Адже усім відомо, що у рамках подібного нерівного шлюбу живуть такі відомі особистості як: Мадонна і Гай Річі, Демі Мур та Ештон Кетчер, Гвінет Пелтроу і Кріс Мартін, Алла Пугачова та Максим Галкін і багато інших. Більше того – щасливі, не зважаючи на власне публічне життя!

Як часто люди, кохаючи один одного, живуть щасливо, незважаючи на стереотипи. Та як, на превеликий жаль, мало таких людей… А все тому, що ми навчені запитувати поради в оточуючих, живемо «чужими долями» і сусідськими плітками. Але як тоді створення особистого, власного світу з адаптованими правилами, цілями і цінностями?

З народження нас виховують згідно з сімейними традиціями, які й формують майбутні погляди на створення уже власної сім’ї. Не потрібно забувати, що у кожної родини свої «правила життя»! Та й люди трапляються різні… Наші світогляди формуються не лише у родинному колі, а й згідно з життєвими ситуаціями, перипетіями, досвідом. І коли справа доходить до вибору, в кого ж закохуватися, «одягаємо» на власного обранця підсвідомо й свідомо відібрані риси. Якщо «не одягається» – не підходить, «десь жме» – підлатаємо з часом, «налізло» – хоч одразу в РАГС. А як тоді бути з віком?

Для прикладу, давайте розглянемо початковий етап подібних нерівних стосунків серед сучасної молоді і що все ж потрібно називати «нерівними».

Студентка ОКР «спеціаліст» Мар’яна закохалася у першокурсника Олексія, як тільки побачила його 1 вересня в коридорі університету. Хлопець у вишуканому чорному костюмі з метеликом, злегка хвилюючись, шукав потрібну аудиторію. Дівчина допомогла юнакові – так виникло їхнє знайомство. Деякий час молоді люди спілкувалися, переписувалися у соцмережі, інколи навіть розмовляли по телефону. Мар’яна закохалася… Спершу боялася зізнатися собі, потім – подругам, тому при зустрічі з Олексієм просто кидала погляди. Коли поряд проходив цей сіроокий шатен, дівчина весь час червоніла, не в змозі втримати переживання і сором’язливість, відводила погляд.

Якось першокурсник запропонував Мар’яні прогулятися вечірніми вулицями, подихати свіжим повітрям перед сном. Дівчина відмовилася, переживала, що хтось їх побачить удвох, боялася, що осудять подруги…

Аби дізнатися, що ж варто робити парі, ми вирішили запитати думку психолога. Ось яку пораду дала нам студентка 4 курсу інституту педагогіки, психології і мистецтв, майбутній психолог Вікторія Кульпекіна:

– В останні кілька десятків років з’явилася тенденція у відносинах, де жінка старша за свого чоловіка. Наше суспільство не готове сприймати такі шлюби адекватно з однієї простої причини…

Сторіччя тому було прийнято видавати дівчину заміж ледь не з 15 років, не даючи права навіть обрати собі коханого. Законний чоловік був завжди старшим і міг забезпечити сім’ю сповна. Саме тому в нас і склався такий стереотип.

Насправді, хто буде старшим жінка або чоловік зовсім не важливо. Якими б не були шлюбні вікові поєднання, є певні нюанси: важливий не тільки вік подружжя, а й психологічні особливості кожного, їхня особистісна система цінностей.

Фахівці переконані, що не варто тільки до віку прив’язувати відносини. Віковий розрив має значення тільки тоді, коли він великий настільки, що жінка і чоловік належать до різних поколінь. Люди, які виросли в одному історичному часі, виховані на тих же ідеалах, на тих же фільмах і книгах, мають спільні погляди на життя.

У парах з різницею у віці від двадцяти років і більше один партнер зазвичай грає роль наставника, інший – роль учня. Якщо ці ролі подружжю дійсно підходять, в цьому шлюбі може бути щастя. Але якщо ж один з партнерів не відчуває себе комфортно, тоді виникає великий ризик «розриву» цих відносин. З точки зору лікарів оптимальна різниця у віці – не більше п’яти – десяти років.

…Вони такі різні і такі схожі водночас. Олексій дивився на меншу на зріст Мар’янку і посміхався. Разом пара виглядала рівною в усьому. І які тут стереотипи, коли щастя видно за поглядом і поведінкою, коли для двох не існує нічого, окрім них самих…

Наталі ВОЗБРАНЮК