Чи замислювалися ви колись, як насправді живете? Не маю на увазі філософію сенсу буття, окремі вчинки, думки, почуття. Спробуйте проаналізувати буденність. Не місяці, роки, десятиліття, пов’язані з важливими подіями, а кожен, прожитий нами, день.

Найлегше для людини – дотримуватися шаблону. Усталені думки та вчинки. Щодня прокидатися о сьомій і займатися ранковою гімнастикою,  не змінюючи жодної вправи. Варити каву, завжди додавати одну ложку цукру, їсти бутерброд із сиром і листочком салату. Брати той самий блокнот зі шкіряною обкладинкою, ручку з зеленим ковпачком та сіру теку для документів. Відчиняти одні й ті ж двері. Йти звичною дорогою, бо вона найкоротша, озираючись на добре знайомі будівлі. На роботі вітатися з колегами, сідати за своє робоче місце і проводити так день за днем.

Повертаючись додому, готувати вечерю – знову омлет з грибами і салат. Переглядати налаштовані програми по телебаченню й лягати спати, постійно повертаючись на лівий бік. І робити так незмінно, мовляв, стабільно. Згодом відчувати симптоми депресії, запитувати себе: «Що ж це за життя таке?», але не намагатися щось змінити. Ось це і є справжня рутина. Так існувати, на перший погляд, легко, але й водночас дуже прикро. Ми власноруч будуємо собі невидимий бар’єр від іншого яскравішого життя. Дорога по шаблону – це психологічне рабство, якого надзвичайно важко позбутися.

  Рутина починається з дрібниць. Кардинальними змінами важко одразу зарадити. Треба запастися терпінням і діяти поступово. Найголовніше – вірити, що все відбувається на краще. Між тим спробувати прокинутися не о сьомій, а о пів на восьму ранку та поснідати не кавою, а вівсянкою. Зрештою, придбати новий блокнот і йти на роботу іншою дорогою, адже їх, імовірно, є декілька. Привітатися й посміхнутися на роботі всім, кого бачиш поруч, а не лише керівництву та друзям. Після важкого дня не завжди поспішати додому, а сходити в кав’ярню, парк чи бібліотеку. На вечерю приготувати не омлет з грибами, а, скажімо, рис-мозаїку та овочеве рагу. Замість перегляду щоденних програм зателефонувати близькій людині та обговорити новини. Вихідні провести не за комп’ютером чи книгами, а запросити гостей. Спробувати знайти в собі таланти. При тому не обов’язково відразу ж записуватись у гуртки чи надсилати заявку до талант-шоу, а, перш за все, отримати задоволення.

Згадаймо видатного В. Шекспіра, який писав: «Увесь світ театр, а люди в ньому актори». Пам’ятаймо,  що в житті, як і на сцені, можна створити безліч сюжетів. Щодня нові люди і вражаючі шедеври.

Діана КОЛЕСНИК