Не існує у світі людини, яка б не любила солодощі. А якщо й існує, то вона просто не куштувала кондитерські вироби нової героїні «Кулінарних витребеньок» Лілії Садовської. Про цю дівчину доречно буде сказати словами з відомого фільму «Кавказька полонянка»: «Активістка, комсомолка, спортсменка, розумниця і – просто красуня!». Адже Лілія не лише встигає добре навчатися, а й працює тамадою, співає, займається полденсом і знаходить час для улюбленого хобі – кулінарії. Ми спробували вивідати в майстрині, як склалася її куховарська стезя.

– Лілю, чи пам’ятаєш ти свою першу страву?

– Починала (думаю, що всі через це проходили) з малого: робила яєчню, смажила картоплю. Та першим серйозним виробом у своїй практиці вважаю цукерки «Пташине молоко», рецепт яких дізналася з телебачення. Мені тоді було 12 років. Пам’ятаю, що в той день нікого не було вдома, і я під враженнями від телепередачі заходилася готувати солодощі. Усі потрібні інгредієнти знайшлися в холодильнику, тож причин передумати не мала. Звісно, відчувала тривогу, бо до цього навіть не пробувала розчинити желатин. Коли закінчила роботу, зрозуміла, що старання не були марними, у мене все вийшло! Ці незабутні відчуття досягнення стали тим кроком, який спонукав до подальшого розвитку в цій галузі.

– Хтось допомагав освоїти нові рецепти чи всього вчилася сама?

– Оскільки для досягнення бажаного завжди потрібно рухатися вперед, часто намагалася готувати щось нове, те, чого ще не вміла. При цьому, коли чогось не знала, завжди зверталася за допомогою до мами, яка з радістю давала слушні поради. Багато кулінарних хитрощів дізналася від бабусиної сестри. На той час вона працювала в кафе, часто була кухаркою на весіллях. Та й навіть у 73 роки щодня готувала три страви: на сніданок, обід і вечерю. Пам’ятаю, дуже любила їй допомагати на весільній кухні, куди вона мене частенько брала з собою. Спочатку робила те, що простіше, згодом бабця довіряла мені і більш складні страви.

– Ти не планувала навчатися за кулінарним фахом?

– Планувала, більше того, дуже хотіла. Але батьки переконали обрати іншу спеціальність, бо не вважали професію кухаря престижною. Однак нітрохи не шкодую про те, що вступила до Вінницького педуніверситету. Нині маю бажання піти на кулінарні курси, залишилося лише знайти для них трішки часу.

– Страви яких національних кухонь полюбляєш?

– Найбільше люблю наші рідні українські страви. Наречений Владислав частенько буває у відрядженнях у Рівному, Івано-Франківську, Луцьку, Ужгороді. Я майже зажди подорожую з ним. Під час кожної поїздки намагаюся спробувати місцеві смаколики і борщ, адже він у кожної господині має різний смак. Полюбляю також кулінарні традиції Грузії. Коли разом з коханим їздимо у Львів до друзів, завжди знаходимо час, аби відвідати ресторанчик грузинської кухні «Тифліс». Особливо подобається м’ясо у глиняних глечиках і їхній лаваш. До смаку страви європейської і східної кухні. Одного разу знайомі привезли з Італії рецепти пасти і піци. Ми всі разом намагалися їх відтворити, але за словами товаришів смак вийшов інакший. Адже навіть такий нюанс як сорт пшениці відіграє далеко не останню роль у приготуванні.

– У тебе ніколи не виникало бажання побути учасницею кулінарного шоу?

– Скажу більше, кілька місяців тому взяла участь в кастингу на програму «МастерШеф». Для презентації пекла торт «Наполеон». Тепер з нетерпінням очікую результатів відбору. Правда є сумніви щодо чесності цього шоу. За кулісами все виявилося не так яскраво як на екрані. Кастинг проходив у приміщенні з сірими стінами, скоріше схожому на стару лікарню. Та й всіх цікавило лише те, чи є у мене трагічна життєва історія, на страву майже ніхто не звертав уваги. Коли ж дійшло до дегустації принесених ласощів, у нас запитували тонкощі відомі лише професійним кухарям, хоча в передачі (як говориться у рекламі) беруть участь аматори. От такий невеселий досвід, на жаль у наших шоу, на відміну від американських (про які мені розповідав товариш), все робиться на показ.

– Лілю, яку страву порадиш приготувати нашим читачам?

– Знаю напевно: усі кулінарні шедеври – робляться з простих інгредієнтів. Тож хочу запропонувати рецепт італійської страви «спагеті з куркою у томатному соусі», яка готується всього за півгодини.

Інгредієнти: куряче філе – 400 г, помідори – 450 г, томатна паста – 40 г, спагеті – 300 г, часник – 1 зубчик, сушений базилік – 1  ч. л., оливкова олія, чорний мелений перець, сіль за смаком. 

Спосіб приготування: Поставити на вогонь воду для спагеті. Як тільки вона почне доходити до кипіння, влити дві столові ложки оливкової олії,  посолити і розмішати. Відварювати до напівготовності. Поки вода не закипіла, готуємо курку й соус.

Філе порізати на пластинки товщиною пів сантиметра. На сковорідку налити трішки оливкової олії і поставити на середній вогонь. Як тільки вона нагріється – викласти філе в один шар, обжарювати упродовж двох хвилин. За цей час почистити і мілко нарізати великий зубчик часнику і посипати курку. Додати до неї сіль, перець, і 1/2 чайної ложки базиліку. Це ж зробити, перевернувши філе на інший бік. Смажити ще 2 хвилини.

Стиглі помідори очистити від шкірки і натерти на крупній тертці. Викласти їх у сковорідку, де смажилася курка. Тушити на середньому вогні. Як тільки вони пустили сік, зменшити вогонь, додати базилік і часник, що залишилися, томатну пасту, трішки солі. Протримати ще 2 хвилини. Додати курку до соусу, перемішати і виключити вогонь. Накрити кришкою (щоб м’ясо увібрало аромат спецій).

Готові спагеті процідити на друшляку. Змішати з куркою і соусом, викласти на тарілку. За бажанням можна прикрасити кількома шматочками сиру твердих сортів.

Смачного!

Юлія МЕЛЬНИК