Смак дитинства… І після цих слів, кожен згадує свій смак, адже, гадаю, кожен любив шоколад. У пам’яті спогад: йдеш з мамою за ручку і починаєш вередувати. І все, що могло тебе заспокоїти, це слова: «Якщо будеш добре себе поводити – вдома отримаєш цукерку».

Сльози, крик, усе проходить, адже ми отримаємо щось таке смачне. Потім виростаємо і коли немає настрою біжимо в магазин за «енергетичним батончиком» – шоколадкою. Відломлюєш шматочок, кладеш на язик і насолоджуєшся, як смакота тане… Одразу з’являється посмішка. Вишуканий смак, ідеальні пропорції – це те, що не передати словами.

Які ж люди фантазери, скільки різновидів шоколаду винайшли: білий, молочний, чорний, гарячий, пористий, з фруктовими і горіховими наповнювачами… Він є інгредієнтом до багатьох десертів. Це та недорога маленька річ, яка заспокоює, піднімає настрій і просто дарує насолоду.

Пам’ятаю випадок, коли йшла зі школи і купила шоколадку. Половину з’їла дорогою додому, а іншу частину завернула і кинула в сумку. Зайшла до квартири, поклала речі на ліжко і пішла обідати. Зробивши всі свої справи, захотіла поласувати солоденьким. Та коли зайшла до кімнати і побачила щасливі оченята свого цуцика серед безлічі шматочків обгортки, зрозуміла, що не тільки людям ця дивовижна річ дарує радість. Хто ж знав, що собаки також полюбляють шоколад...

Світлана ЛЕНІЦЬКА