Часто, коли йдемо повз дошки оголошень, неодноразово в очі кидається напис «Робота для студентів». Мимоволі задумуємося про те, що необхідні гроші, бо омріяної стипендії немає. Хочеться «перейти на свій хліб», полегшити фінансове становище в сім’ї. Із подругою так загорілися цим бажанням, що одразу почали «рити» Інтернет під запитом «Робота у Вінниці для студента». Основна вимога – неповний робочий графік, бо навчання вирішили не ігнорувати.

Досвід у пошуку такого заробітку є. «Фінанси співали романси» в наших гаманцях уже настільки, що йшли на будь-що. Посуд мили, листівки роздавали, купони продавали, промоутерами працювали. Були такі випадки, коли нас «розводили» і не оплачували чесний заробіток.

Знаючи деякі фішки таких «робіт», ми йшли на чергову співбесіду. В Інтернеті було вказано вакансію офіціантки, номер телефону та ім’я роботодавця – Оксана. Нам ідеально підійшли умови. Тому поїхали за вказаною адресою: зупинка «Лісопарк», ринок, кабінет N, 17.00. Із собою потрібно було мати паспорт й ідентифікаційний код.

Дорогою до омріяної роботи дещо запідозрили: чому їдемо на базар, а не в кафе, де маємо працювати і навіщо паспорт та ідентифікаційний код?

Зайшли в ятку N і побачили, що це магазин косметики. Здивувалися… Жіночка запропонувала нам сісти, а сама приймала телефонні дзвінки. Слідом за нами в магазин прийшли дві дівчини, а потім молода мати з дитиною. Дівчата передали чиюсь копію ідентифікаційного коду і пішли. Обслуживши клієнтів, Лариса (не Оксана, як було вказано раніше) сіла навпроти і ми почали бесіду.

Для початку роботодавець детальніше ознайомила з умовами праці. Перше, що нас здивувало, це зміна робочого часу, про який зазначалося в телефонній розмові. Тепер працювати довелося б з 17:00 до 01:00. Це лякало, тому ми почали детально розпитувати про змінені години роботи, назву закладу, оплату праці. На диво, Ларисі наші питання, як вона сказала, «недоречні й непотрібні». Єдине, що цікавило жінку, – паспорт та ідентифікаційний код. Лише через тиждень після здачі документів, вона повідомила б, чи взяли нас на роботу.

Коли обурення перейшло всі межі, жінка агресивно відреагувала на просте прохання, аргументувавши це кількістю інших «наївних жертв» цього лохотрону. Виходячи з магазину, в очі впала велика коробка, яка стояла в кутку робочого місця жінки, де були сотні ідентифікаційних кодів тих осіб, які повелися на безглуздий розіграш.

Дорогі читачі, ні в якому разі не довіряйте таким роботодавцям і не давайте документи незнайомим особам, інакше ви будете ошукані й обмануті на чималу суму грошей!

Світлана ГЕРУК, Вікторія ВЕРБОВЕЦЬКА