Товаришую з Даною (з етичних міркувань ім’я змінено) досить тривалий час. За цей час неодноразово розповідала їй історії знайомих, яких покидали чоловіки та йшли до коханок. Лише нещодавно дізналася: вона – одна з тих, хто «тісно спілкується» з чужими чоловіками. Відверто кажучи, в ситуації мене вражає не те, що потенційна подруга є коханкою, а її думки з цього приводу. Дещо з того, що мала змогу почути, постараюся так-сяк відтворити.

«Бути коханкою – щастя. Це велика удача! Я молода, красива, а тепер ще й із заможним чоловіком, який від мене шаленіє! Має дружину і троє дітей. Ну то й що! Душею і тілом (більшість календарних днів і ночей) він – мій! Знаю: навіть тоді, коли спить із дружиною, уявляє мене! Казав, що декілька разів ледь не назвав її моїм ім’ям. Маю все, чого захочу: коштовності, дорогий одяг, регулярний секс. Минулого року їздив зі мною відпочивати в Туреччину, прикриваючись перед дружиною довгостроковим відрядженням.

Так, іноді буває дуже важко: час від часу вимушений відсиджувати сімейні вечері чи дні народження власних дітей, але навіть тоді знаходить хвилинку, аби написати тепле повідомлення. Усі його думки зайняті мною, до того ж завжди. Повністю впевнена! А найголовніше – ніякого приготування їжі, прання брудної білизни. Маю час на догляд за собою, намагаюся бути красивою для нього (до того ж дає на це гроші), тому що на страшне опудало в халаті з бігудями на голові, може й вдома дивитися. Усю зарплатню чесно віддає в сімейний бюджет, а от відсотки, премії, надбавки – мені.

Ніколи не заходила мова про те, щоб він розлучився. Для чого це взагалі? Нам обом комфортно. Дружина все одно не дізнається про мене, адже приховувати стосунки дуже легко: у нас різне коло спілкування, спільних знайомих немає. Моє життя схоже на казку! Більшість може подумати, що все життя залишатимуся в ролі коханки. Так! Згодна, якщо це життя буде настільки солодким! 95 % чоловіків зраджують дружинам! Тобі пощастить, якщо будеш зраджена всього декілька разів…»

Ось такі думки висловила співрозмовниця. Чесно кажучи, мені, як людині, для котрої вірність – понад усе, було гидко слухати ці слова, бачити самовдоволений вираз її обличчя та розуміти: ледь-ледь не впустила цю моральну тварину в своє життя. Ні, я зовсім не переймалася, що вона колись звабить мого чоловіка. Навіть не думала, що стану в її очах черговим «страховиськом із бігудями на голові». Не можу спілкуватися з людьми, які завдали багато болю іншим. У будь-якому випадку все таємне рано чи пізно стає явним, бо правда як олія, завжди випливає нагору.

Ірина ПАЛАМАРЧУК