У час, коли людина повинна рухатися зі швидкістю світла, встигати робити сотню справ за день та вирішувати десятки проблем, дуже важливо знайти те заняття, яке буде життєдайним джерелом для заспокоєння душі. Адже часом хочеться втекти від метушливої буденності й провести час наодинці з собою.

Студентка групи 2В1 ІІМ Олеся Крижак проводить своїй душі сеанс релаксації, коли вишиває.

– Що служило поштовхом і коли ти почала вишивати?

– Вишивкою я захопилася ще зі школи, напевно, у класі сьомому. Спочатку це були маленькі роботи: квіточки, метелики. А з часом почала створювати більші й серйозніші роботи.Це в мене від бабусі, вона дуже любила вишивати рушники, сорочки. Вона й навчила вишивати мою маму. А потім дві найрідніші жінки в моєму житті ділилася і зі мною секретами своєї майстерності. Вишивання дуже заспокоює нерви, під час роботи усі проблеми і погані думки відходять на другий план.

– Яка тематика твоїх робіт?

­– Здебільшого природа: дерева, квіти, хмарки, метелики. Проте одного дня відчула: хочу вишити щось серйозне. Подумавши, вирішила, що це буде усім відомий портрет Тараса Шевченка. Працювала над ним протягом семи місяців, оскільки спеціальної картинки-зразка не було – лише портрет.

– Чи даруєш свої роботи друзям?

– Із радістю пригадую подарунок, який зробила подружці. Вона теж любить вишивати, але часом їй бракує терпіння. Вона вже давно хотіла вишити своїх домашніх улюбленців, та це ніяк не вдавалося. Тому я вирішила зробити це сама і подарувати їй на день народження. Подруга була неймовірно щаслива.

– Як часто берешся до улюбленої справи?

– Все залежить від того, чи є в мене вільний час. Внутрішній стан – також важливий фактор. Якщо якось неспокійно на серці або настрій не дуже гарний, то голка сама до рук не йде, нитки плутаються. В такому випадку я відкладаю роботу, і повертаюся до неї через деякий час, коли відчую, що більше мене нічого не тривожить.

– Чи брала участь у мистецьких конкурсах?

– Демонструвала свої творіння на шкільному конкурсі-виставці. Разом із «Шевченком» посіла перше місце. У мене хотіли його купити, пропонували великі гроші. Але я не змогла продати цю картину, адже вклала у неї всю душу.

Побажаємо Олесі нових творчих ідей та досягнень.

Нехай метушня буденного життя не вб’є бажання творити та не приспить її талант. Адже душевний спокій цінніший за турботи зовнішнього світу.

Спілкувалася
Анастасія ЯКОВИШИНА