Днями до альма-матер завітала молода, талановита поетка Катерина Девдера з презентацією нової книжки «Стихії і літери». Учасники літературної студії «Вітрила» разом із викладачами кафедри української літератури Вінницького педуніверситету привітно зустріли й поспілкувалися з колишньою студенткою.

Катерина розповіла про дивовижну історію створення своєї другої книжки: «Ще з часів навчання разом зі своїми друзями започаткувала традицію – кожного року відвідувати проект «Молода республіка поетів» у Львові. Утім, лише цьогоріч чомусь не мала такого сильного запалу як раніше, їхала зовсім неохоче, а ще й застудилася. Та саме 2015 рік приніс омріяну перемогу. Головним призом стало видавництво моїх конкурсних творів і більшості нових, котрі написала вже пізніше».

Дівчина зауважила, що найбільш складним був той період, коли книжка потрапляє до читача, тобто завершується процес видавництва. «Тоді роздирають такі дивні емоції: ніби й радісно, і спокійно, а з іншого боку хочеться спалити кожну сторінку. Спочатку я її ненавиділа, а тепер люблю. Та неабияк заспокоює те, що коли поет вважає своє творіння ганебним, то публіка оцінює його високо й достойно. Помірна самокритичність».

Користуючись верлібром, Катерина чарувала слух та малювала різні фантазії. Ця манера написання допомагає їй почути власний голос (на відміну від римування). Саме такий стиль подарувала ще студентська практика і всім відомі ІНДЗ. Поетка говорила, що цілий рік «жила» з Олегом Лишегою (українським поетом, письменником, драматургом), твори якого і були об’єктом дослідження.

Кожному, напевно, припаде до смаку дизайн книжки. Катерина розповідала, що «робили з того, що було».Дівчина сама шукала місця для вдалих світлин у своєму рідному Ямпільському районі. Слова на обкладинці книги викладені з очерету.

«Стихії і літери» вмістили в собі найяскравіші моменти життя дівчини. Та найбільше вона пишається циклом «Без пам’яті», вірші з котрого й зарекомендували її на львівському форумі: «Коли учасники проекту читали свої щирі та ніжні вірші про приємні почуття, я навіть і подумати не могла, що мої «травматичні спомини» так вразять членів журі».

На Катерину ще чекають численні презентації, втім, неабияк тішить те, що наш університет має ким пишатися, а також, що такі талановиті випускники не цураються рідних стін.

Валентина БІЛОУС

Світлини Світлани КОСТЮК