Вам ніколи не здавалося, що певний момент свого життя переживаєте не вперше? Якщо так, не хвилюйтеся – це не параноя, оскільки вчені впевнені: такий стан підсвідомості хоча б раз у житті відчували на собі 97 % здорових людей!

Щось подібне відбувалося і з Нео – головним героєм відомого фільму «Матриця». Від побачив, як перед ним пробігає чорна кішка двічі поспіль. Тоді викрикнув: «Дежавю!», чим привернув на себе увагу. Насправді, ситуація змальована у фільмі дещо не відповідає реальному феномену, бо Нео точно розумів: обставина повторилася, пам’ятав: де і коли це сталося вперше. Нині психологи трактують дежавю як психологічний стан, при якому людина відчуває, що колись була в подібній ситуації, але це відчуття не має реального зв’язку з певним моментом у минулому.

Наукового пояснення феномену немає. Штучно визвати його неможливо. Цікаво: хворі на епілепсію, на відміну від здорових людей, дуже часто переживають дежавю. Дехто, щойно вийшовши з цього психологічного стану, точно знає, що відбуватиметься в наступні секунди чи хвилини їхнього життя.

Психоаналітики вважають, що дежавю – це захисний механізм у незнайомих ситуаціях. Нове оточення змушує людину підсвідомо відшукувати найдрібніші знайомі елементи (запах, розташування речей, окремі слова, тембр голосу тощо). Це і приводить пізнавання крихітних деталей, котрі в певний момент поширюються підсвідомістю на всю ситуацію. Людина починає думати – це відбувається не вперше, тому страх перед невідомим зникає.

Існує думка: феномен дежавю пов’язаний із реінкарнацією душі – основою сповідання древніх народів та релігій (індусів, буддистів, древніх греків, ранніх християн). Стародавній мислитель Платон навіть створив теорію пригадування, яка свідчила, що душа безсмертна, а процес пізнання – це спогади про ідеї, котрі душа споглядала до її злиття з тілом.

Нині вважається: ефект дежавю може бути спричинений попередньою підсвідомою обробкою інформації, наприклад, під час сну. У випадку, коли людина зустрічає в реальності ситуацію, перед цим обдуману підсвідомістю у сні, вдало змодельовану мозком, достатньо близьку до реальності – з’явиться дежавю.

Цікаві дані отримали англійці, дослідники «хронічного» дежавю. Найчастіше феномен трапляється з тими, що здатні «згадувати» найдрібніші подробиці зустрічі або події, котрих насправді ніколи не було. Вчені дійшли висновку: відчуття, пов’язані з процесом пригадування, не залежать від вмісту пам’яті. Мова йде про дві різні системи, що працюють у мозку. Коли що-небудь згадуємо, у скроневій долі мозку замикається ланцюг нейронів. У людини, яка страждає хронічним дежавю, цей ланцюжок знаходиться в стані гіперактивності або навіть постійно замкнутий, за рахунок чого в його голові проносяться спогади, яким ніщо реально не відповідає. Нові одержувані враження супроводжуються відчуттям, ніби людина щось пригадує.

А вам ніколи не здавалося, що ви носили лицарські обладунки чи танцювали на балах? А, можливо, жили в солом’яній хатці та ходили на панщину? Якийсь період історії здається вам до болю рідним? Займіться дослідженням цього відрізку часу і, можливо, саме дежавю допоможе досягти неабияких успіхів у вивченні певної епохи.

Ольга КОСМИНА