Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
14:28 Таємниці співаючих вікон | |
… Понеділок, середа, п’ятниця – 4-та пара, вівторок, четвер – 17:00… Чи не привертали вашої уваги співаючі вікна факультету музичного мистецтва? Ні? А мені часто думалось, коли йшла напівпорожнім і тихим університетським подвір’ям додому: «І що тих бідних дітей там мучать, причому, здається, щодня? Неподобство!», а зазирнути крізь шибки так хочеться, та не можна, бо ж третій поверх! Що ж вони там співають??? Одного сонячного дня, набравшись сміливості, вирішила таки розкрити таємницю співаючих вікон. І знаєте, віднайшла цікаву інформацію! Що ж, знайомтесь – цілком успішний колектив зі славною історією – народна хорова капела нашого універу. Колись давно, ще у 1948 році, Олександром Сердюком було організовано аматорський хор, що за 9 років переріс у постійно діючу хорову капелу, а ще через 7 літ – їй було присвоєно звання «народної» (зверніть увагу, що в ті часи такими нагородами не розкидалися, отже колектив, певно, був дійсно чудовим). Співаки побували з виступами в Кабардино-Балкарії, Києві, Харкові, Липецьку та Липецькій області (Росія), і всі концерти увінчувались успіхом.  Востаннє колектив виїжджав за межі міста у 2001 році. А потім перевороти в державі, у владі призвели до того, що ТБ, радіо, газети звідусіль почали кричати про те, що культура в Україні занепадає… Колектив став схожим на змореного артиста, який більше не гастролює світами, а співає лише для своєї втіхи та близьких йому людей. Та це аж ніяк не означає, що якість співу знизилась.Останні 6 років капелою керує заслужений артист України, випускник нашого університету Костянтин Дабіжа. Склад колективу постійно змінюється, але традиції залишаються такими ж: вивчаються нові твори, молодь займається за розкладом і після аудиторних занять, і, певно, таки непогано займається, адже статус народного все ще при них. Без сумніву, саме від керівника залежить результативність колективу, але з кожним роком все важче знайти відповідальних, старанних студентів, які б охоче віддавалися своїй справі. Головним секретом успіху, вважає Костянтин Леонідович є щирість, а студенти додають: почуття гумору. Мабуть, прагнення до самовідданої праці має бути взаємним. Спів у хорі – то не така вже й легка справа. Чи знаєте ви, що інтонацією треба не просто передати зміст, але й почуття: повагу, радість, співчуття, досаду… Коли замість ластівки у щедрівці прилітає курка-бройлер, то це вже зовсім не смішно! ? А буває всяке: успіх і невдачі, фальш і незнання тексту… «Але не існує таких труднощів, яких не можна подолати», – так вважає концертмейстер Наталя Воропаєва. Суворі, але добрі чоловічі очі й лагідна жіноча посмішка – ось від цих двох облич залежать і настрій, і навички виконання студентів, а отже, їхнє майбутнє і, хтозна, може, й майбутнє колективу як такого. Схоже, що ніхто жодного разу не пошкодував витраченого часу, адже під час занять в аудиторії створюється дружня, приємна і весела атмосфера, від якої забуваються всі проблеми… …Стало якось шкода, що не кожен здатен гарно співати… А ці «співаючі вікна» – дійсно щось чудове, саме їх і бракує серед засилля напівголих і крикливих виконавців на ТБ! Та, на жаль, не часто (два-три рази в рік) їх можна почути на сцені актової зали нашого університету. Дипломи та нагороди припадають пилом, а слухачі збираються на лавочці під «музпедом»… Юлія ШЕВЧЕНКО
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
|
