У березні, коли сонце світить так привітно, коли вітерець пестить теплим подихом і несе з далеких країв весну, відзначають День поезії. Саме до цього свята була приурочена творча зустріч «Про все – лиш віршем…» студентів 1-Ж групи інституту філології й журналістики з відомою поетесою-подолянкою Тетяною Яковенко.

Тетяна Василівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури нашого університету, Відмінник освіти України, член Національної спілки письменників України (з 1988 року), голова обласної краєзнавчої літературно-мистецької громадської організації «Велика рідня», заслужений працівник культури України, «Людина року – 2010» у номінації «Митець».

Авторка книг лірики та переспівів зі Святого Письма, а також поетичних творів для дітей, лауреат понад десяти обласних, всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких премій. На вірші Тетяни Яковенко написано кілька десятків пісень.

Як згадує сама Тетяна Василівна, у їхній родині панував культ книги. Для неї найпершими та найдорожчими дарунками були дитячі книжечки, гарно ілюстровані та повчальні. У селянській хаті була доволі ретельно підібрана чимала бібліотека української та світової класики, передплачувалитакожжурнали.

Першими літературними наставниками для юної поетеси стали Ніна Гнатюк і Михайло Каменюк, Анатолій Бортняк та Михайло Стрельбицький... Саме до їхніх порад дослухалася на творчих зустрічах, їм довіряла перші добірки. Згодом поетеса і сама з великою любов’ю та трепетом допомагала юним подолянам розкривати і шліфувати свій літературний талант. Скільки їх випурхнуло на літературний небосхил з літературно-мистецької студії «Мережка» при Вінницькому міському палаці дітей та юнацтва, якою письменниця понад 10 літ керувала, з літстудії «Вітрила» в педуніверситеті, яку очолює з 1995 року.

Кожна поезія Тетяни Яковенко – це неповторний твір, пройнятий ліричним духом, світлими образами і вишуканою художністю. Стилізуючи душевні переживання в оригінальну віршовану форму, вона пише справді своєрідну поезію, яка яскраво полум’яніє серед творів наших сучасників. Основними темами творчості є патріотична, пейзажна та інтимна лірика, кожна з яких відрізняється своєю неповторністю, оригінальністю. А ідейно-тематичне багатство її поезії свідчить про щиру зацікавленність нашої землячки минулим і сучасним України, про її гостру реакцію на довколишню дійсність, про чутливість її душі.

Тетяна Василівна – це жінка, яку Бог наділив красою і талантом, ніжністю і силою, жінка, яка знайшла свій шлях, щоб залишитись на ньому своєю поезією, своїм словом, поглядом. Коли читаєш вірші, відчуваєш, як їхній «живий вогонь» гріє душу, розкриває «яблуневий рай» інтимної лірики поетеси, «і золото сміху, і срібло сльози». Неповторність віршів про кохання – в художньому досліджені філософії почуття, його найтонших шансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування.

На літературній зустрічі студенти декламували поезії Тетяни Яковенко, із захопленням слухали їх в авторському виконанні, дізналися багато цікавого про цю інтелігентну й привітну особистість, розкрили її для себе не лише як досвідченого викладача, а й талановитого митця.

Володимир КАЛЕНИЧ