Юрій Зінько народився 25 квітня 1956 року. Родинні коріння має на Немирівщині. Тут жили діди-прадіди, тут зростали, подружилися і виростили трьох дітей батько й мати – Анатолій Аксентійович і Ніна Кузьмівна. Теплий відгомін дитинства назавжди залишився у серці, бо ніколи не відчував браку батьківської любові, що завжди була незамінним оберегом на життєвому шляху.

1971 року, переступивши поріг Бугаківської восьмирічної школи, відкрив для себе дивовижний світ знань. А через два роки продовжив навчання у Чуківській середній школі Немирівського району. У шкільні роки Юрій мріяв пов’язати життя з авіацією, тож не вагаючись вступив до Вінницького технічного училища цивільної авіації. Упродовж двох років працював у Підмосков’ї в аеропорту «Биково». Ремонтував на авіазаводі двигуни літаків (тоді флагмана радянської авіації – «Іл-18»).

Маючи «бронь» від строкової військової служби (оскільки трудився на спеціальному підприємстві), вважав за обов’язок пройти випробування армійською підготовкою. Тож повернувся на Вінниччину і відслужив у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації і флоту. Отримав посвідчення парашутиста 3 розряду, що було необхідним для перебування у десантних військах. Проте, потрапивши на строкову службу на території НДР, два роки служив у бригаді радіорозвідки. Пройшов шлях від рядового до старшого сержанта, заступника командира взводу та начальника радіостанції.

Повернувшись з армії, працював на заводі радіотехнічної апаратури. Однак, батьківський освітянський шлях (батько у 1936 р. закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту) привів Юрія Анатолійовича на лаву студентів-істориків. Згодом навчання переросло в омріяну роботу.

За покликом серця працює Юрій Зінько у нашому університеті з 1983 року. За цей час встиг побувати заступником секретаря комітету комсомолу педінституту. Відповідав за підготовку і організацію роботи студентських будівельних і сільськогосподарських загонів. У 1983 – 1988 роках працював завідувачем кабінету історії, викладав на кафедрі. Упродовж 1988 – 1990 років навчався в аспірантурі Київського університету імені Т.Г. Шевченка.

У 1990 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук і почав працювати викладачем кафедри історії слов’янських народів (сьогодні – всесвітньої історії). У 1995 році Юрію Анатолійовичу присвоєно звання доцента. Із 1991 по 2004 роки виконував обов’язки заступника декана. 2004 року заслужено обраний на посаду декана історичного факультету, а з 2005 року по теперішній час – декан-директор інституту історії, етнології і права. У 2015 році йому присвоєно звання професора.

Юрій Зінько активно займається науково-дослідною роботою, має понад 150 опублікованих наукових і науково-методичних праць. Досліджує повсякденне життя українського народу в умовах нацистської окупації, церковно-релігійне становище українського села 1950 – 1960 років, історію Поділля. Є членом обласної редакційної колегії «Реабілітовані історією. Вінницька область», «Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Вінницька область». Головний редактор видання «Звід пам’яток історії і культури України. Вінницька область». Відповідальний редактор збірника наукових праць «Вісник інституту історії, етнології і права» та заступник голови редакційної колегії збірника «Наукові записки Вінницького педуніверситету. Серія: Історія» (Випуски: І – ХХІІ).

Одним з численних досягнень Юрія Зінька є організація щорічної Всеукраїнської Вінницької наукової історико-краєзнавчої конференції. Він же відповідальний редактор збірника наукових праць «Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження». За його ініціативи проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію з історії релігійного життя краю і міжнародну наукову історичну конференцію, за результатами яких опубліковано збірники наукових праць: «Релігійне життя Поділля: минуле і сучасне» (Вінниця, 2008 р.), «Україна і Польща: історичне сусідство» (Вінниця, 2012 р.).

Підготував більше 10 навчально-методичних посібників з важливих проблем світової та вітчизняної історії: «Наш край. Навчально-методичний посібник на допомогу вчителю історії та учням 6 – 9 класів загальноосвітніх шкіл» ( Вінниця, 1997), «Нариси історії української культури» (Вінниця, 2012 р.), «Нариси історії Чехії» (Вінниця, 2015 р.), які отримали гриф МОН України. Допомагає в науковій роботі аспірантам та магістрантам. Під його керівництвом захищено 3 кандидатські дисертації з історії України. Організовує випуск наукового збірника «Вісник студентського наукового товариства».

Нагороджений Знаком «Відмінник освіти України» (1997 р.), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2005 р.), Почесними Грамотами МОН України, Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Його портрет було занесено на обласну Дошку Пошани, як переможця обласного конкурсу «Людина року» в галузі науки.

Нині про Юрія Зінька з гордістю відгукуються студенти й викладачі. За доброзичливість, відкритість і готовність допомогти його поважають у колективі, а юні учні вважають найкращим прикладом успішної людини. «Юрій Анатолійович – особливий декан, – розповідає заступник декана з виховної роботи Віталій Тучинський, – він уміло поєднує в собі риси вправного керівника і небайдужої, доброї, а інколи навіть сором’язливої, особистості. Частими гостями в його кабінеті є викладачі й студенти. І до кожного знайде підхід, зуміє зрозуміти та вислухати. Пригадується, як в селі Буша Ямпільського району, де були разом зі студентами на практиці, Юрій Анатолійович розповідав захопливі оповідки майбутній історикам. Сидячи біля вечірнього купальського багаття, слухачі не лише отримали чимало корисної інформації, а й зуміли побачити в своєму декані молодого наполегливого студента, яким він колись був».

Юрій Анатолійович є зразковим чоловіком, батьком та дідусем. Разом із дружиною Оленою Василівною (доцентом Вінницького національного технічного університету) виховали доньку Ірину, доцента кафедри правознавства педуніверситету. Неабияке задоволення отримує від спілкування з онуками Максимом та Полінкою.

Тож бажаємо здоров’я, невичерпної енергії та наснаги, родинного затишку, благополуччя і добра. Нехай кожен Ваш день буде наповнений корисними справами і теплом людських відносин, а мрії втілюються у життя і приносять бажану радість.

Колектив інституту історії,

етнології і права