Блискучий пухнастий сніг, що вкрив сіре місто, аромат мандаринок та хвої, новорічні прикраси – це той час, коли кожен із нас чекає на своє диво. Нехай воно буде маленьким і навіть незначним, але принесе трішечки радості.

Побачити, відчути його в будень може кожен вінничанин, достатньо зайти у трамвай. У ньому так багато дива, серед якого витає й кохання. Юнаки щиро задивляються на дівчат, а вони залишають номери своїх телефонів на трамвайних квитках – так зароджуються світлі почуття.

Приємно спостерігати за бабусею й дідусем, які прожили разом вже не один десяток літ, а й досі тримаються за руки та ніжно поглядають один на одного. Також трамвай – чудове місце для примирення. А що ж видумали? Двоє закоханих, котрі посварилися, через велику кількість людей у час-пік не змогли вийти із транспорту, та дорогою до наступної зупинки вже помирилися.

Трамвай… такий залізний та холодний, але як багато почуттів вирує в ньому. Він щоденно спостерігає за тисячами людських історій, наповнених як щастям, так і горем.

Він чує мільйони телефонних розмов і новин. Усі в ньому, неначе одне ціле: якщо падаєш – тебе ловлять, хочеш поділитися гарним настроєм – за тебе порадіють, у ньому немає байдужих.

Олена ОСТРОВСЬКА