Фейлетон

Цікаві люди – покупці! Останнім часом їм абсолютно нереально вгодити. Все частіше  у магазинах можна почути, що підприємці та державні діячі  з глузду з’їхали: хочуть, аби простолюди повмирали з голоду і холоду! Ніби їх зарплати не дозволяють задовольняти їх потреби!

А все тому так, що вони (покупці-простолюди) немислячі, недалекоглядні  люди.   От якби були вони такими, то їх би не хвилювало питання, чому десяток курячих яєчок коштує нині двадцять гривень у найдешевших точках продажу! Бо тоді вони б знали, що спеціально назначеними державними верховними вченими було доказано, що вживання курячих яєць загрожує підвищенню холестерину в крові, а чоловіки, які вживають більше семи яєць на тиждень, передчасно вмирають.  А ще вельмишановні вчені говорять про можливість порушення обміну речовин в організмі! А хіба голови постачання яєць у супермаркети можуть дозволити, аби таке траплялось!? Звичайно ні, саме тому ними виставлена така ціна! Тож споживачі ще й вдячними за це повинні бути!

Якби люди наші були грамотно вивченими, то вони б не скаржилися на ціну гречаної крупи! Бо вони б могли порахувати скільки грошей потрачено на імпорт королеви круп в Україну з Китаю та з Росії і на всякі різні, пов’язані з цим, постачальні процеси. Замість цього, ці «цікаві проблемні люди», цікавляться питанням: «Невже не можна за нормальними цінами  продати хоч нашу українську крупу?». І у цих думках знову видніється необізнаність та ще й «лише-про-себе-думство». Адже площі, придатні для посіву гречки, в Україні скоротилися і мало на внутрішньому ринку цієї крупи. Тому, спеціально для того, аби підтримати тих, хто терпеливо продовжує вирощувати гречку, наш далекоглядний Кабмін відмінив державне регулювання цін на деякі соціальні продукти харчування. В цю категорію потрапила й гречка.

Та це ще пів біди! Так наші «цікаві люди» почали нити й тому, що ніби то, на ринку переважає все неякісне-китайське. Кажуть,  якби не позакривали тисячі заводів та фабрик, український люд забезпечував б себе усім потрібним якісно та недорого. І про кого думають ці люди, коли так кажуть! Знову – лише про себе! А як же братність усіх народів!? Взаємовиручка та взаємодопомога? Можна ж і подумати, що нас-українців 49 мільйонів, а китайців –півтора мільярда! Ну? І якій країні треба більше грошей заробляти? Саме тому наша доброзичлива влада  погоджується на те, щоб 80%  одягу, взуття, іграшок в Україні займали товари з бідного Китаю.

А ще сучасні покупці взяли моду купувати цілу кучу речей для діток: памперси, присипочки, кремики, палички для вушок, нігтиків, очок;  шкарпеточки, рукавички, повзуночки, штанці, плятячка. Купують – і ридають, що це коштує просто захмарних грошей! Просто вони не розуміють, що у цьому закладено величезний сенс – виховати наше суспільство невибагливим, терпеливим, акуратним та не жадним. Адже, ставлячи такі високі ціни на дитячі речі, виробники хочуть, аби українці знову набралися таких прекрасних якостей, як колись... Коли один дитячий комбінезончик передавався з рук у руки. І кожна мати охайно та бережно ставилась до такої речі, бо знала, що після того, як її дитина виросте з цього одіжу, він знадобиться чи то родичам, чи то сусідам.

А причина дорогозни якісних іграшок криється в тому, щоб покупці  не забували і розвивали вікове українське вміння вироблення іграшок: ляльок – з хусток та простинок, машинок – з дерева. Формула проста: вищі ціни – менше купують – більше виробляють самі (тим самим розвиваючи прикладне мистецтво).

Тож, мої любі «цікаві люди»,  вдумуйтесь у свої ниючі думки і, входячи в когнітивні дисонанси, вони видадуть вам істину причину ваших поверхневих проблем!

Ольга КОСМИНА