Посмішки, радісна метушня, очікування чогось незвичного. Дівчата натхненно біжать до перукарень і магазинів, аби привести себе до ладу, а хлопці тим часом не знаходять собі місця. На сцені галас, бунт та обурення…

Студенти Вінницького педуніверситету перевтілилися в героїв комедії-фарсу «Мужляндія» на сцені Мистецького центру.

Чоловікам набридло те, що жіночий день святкують, наче Новий рік, тому перші, набравшись сміливості, подають на жінок до суду. Звісно, за іронією долі, суддею виявилася представниця прекрасної статі. Розпочалися сімейні мелодрами між чоловіком-пиякою, який постійно біля телевізора та жінкою, яка весь час працює. І це лише початок суперечок.

Сварилися всі сімейні пари, але галас стих, коли на сцену вийшов чоловік із вусами в елегантному костюмі та з метеликом на шиї. Прийшов він не додому, а на роботу до дружини, яка «заблукала» в буденності і зовсім забула про родину. Вона навіть не впізнала свого коханого. А як же його можна впізнати, коли сама цілодобово в офісі? Вони ще довго сперечалися, проте так і не змогли знайти спільної мови.

Галас тривав до того, поки не вийшов черговий свідок – сусід, хлопець в рожевому халаті та підштаниках. Він із захопленням розповідав про побачені сімейні сцени через дверне вічко, неначе це його улюблений серіал. Та недовго розважалися присутні. Суддя оголосила вирок: розділити чоловіків і жінок на різні території для того, аби вони перестали сваритися і псувати настрій усім навколо.

Чоловіки швидко розділили сцену на дві частини. Свою назвали благородним іменем – Мужляндія. Не всі були раді таким змінам. Одна пара молодят не хотіла розлучатися, бо їхня історія кохання тільки розпочалася. На жаль, більшість була проти. Всім довелося розійтися.

Чоловіки одразу розподілили обов’язки: прибирання, приготування їжі та інші, здавалося б, жіночі справи. Вже наступного дня вони так засумували за жінками, що почали перевдягатися в жіноче вбрання. Фарбували нігті й розмовляли по телефону один із одним про кіно. Вночі їм знову наснилися кохані, красиві та надзвичайно ніжні дівчата... Тоді зрозуміли, що життя без супутниць – сіре, хмарне та дощове, а з коханими – завжди сонячне та приємне. Звісно, дівчата пробачили своїм милим, бо також не знаходили собі місця, коли нікому було розкидати шкарпетки у квартирі та залишати брудний посуд.

Наприкінці комедії хлопці зізналися своїм обраницям у коханні. Цей хепі-енд триватиме ще дуже довго, принаймні, доки хтось знову не розпочне бунт.

Ірина КАЛЬЧЕНКО