Бути вчителем – хист, що спонукає творити людське бачення світу. Бути директором школи – талант, в основі якого вміння керувати, не схибити із напрямком, аби весь потік знань рухався в правильному руслі!

Одного весняного дня в селі Яришівка Могилів-Подільського району Вінницької області, коли небесна блакить була осяяна яскравим сонцем, на світ з’явилося дівча з іскристими оченятами. Для донечки батьки обрали ім’я Ганнуся, що означає «благодать». Ніхто й не здогадувався, що згодом цю дівчинку знатимуть не лише в усій окрузі, а й за околицями.

Змалку зростала в благочестивій сім’ї, де її наділили найкращими рисами. Навчалася в Яришівській середній школі. Саме там отримала жагу до знань й особливу пристрасть до математичних наук. Після закінчення навчального закладу самостійна, розумна, цілеспрямована, але водночас тендітна Ганнуся, влаштувалася на роботу в дитячий садочок, де бавила діточок. Через рік юнка вирішила стати бухгалтером. Але доля дала зрозуміти, що без участі дітей в її житті у душі згасне той вогник, та іскорка, яка палає в серці й випромінює блиск в очах. Тоді Ганна Анатоліївна зважилася на фатальний крок, про котрий жодного разу в житті не шкодувала.

Ставши студенткою Вінницького педінституту, обрала фізико-математичний факультет, бо полюбляла саме математику – «королеву наук». Була комсоргом групи, що сформувало стійкість і відповідальність характеру. Про свої студентські роки згадує з теплою посмішкою на обличчі. У стінах альма-матер знайшла своє кохання, яке через деякий час увінчалося успішним шлюбом.

Учительська кар’єра розпочалася в Байраківській середній школі Немирівського району. Згодом життєві обставини змусили повернутися до Вінниці. Пропрацювавши рік у дитсадку вихователькою, подалася вчителювати в ЗОШ №14. За сумлінну працю здобула посаду заступника директора, а незабаром – керівника закладу.

Живучи в стрімкому щоденному вихорі подій, траплялися всілякі життєві пригоди. У 2002 році для Ганни Касіяненко відкрилися двері школи №8 м. Вінниці. Де б ця пані не працювала, скрізь отримувала шану серед колег та учнів.

Тактика її викладання має свої особливості: головне завдання – «вибити» лінощі й спрямувати особу на роботу. Неодноразово можна почути від учнів: «Хочеш ти того чи ні, а математику знати будеш!». Ганна Анатоліївна зарекомендувала себе сумлінним, працелюбним працівником зі співчутливим серцем. Гуманне ставлення до робочого процесу – понад усе! У житті користується правилом: «Постійно дій, але не нашкодь!».

Сьогодні Ганна Касіяненко добре усвідомила складність професії, бо жінка-директор повинна володіти сильними й мужніми якостями, котрі за час копіткої праці вже зуміла виховати в собі. Як і кожна людина має заповітні мрії: відпочити на пенсії й стати бабусею для малюків, життя котрим подарують її доньки.

Алла ШВИДЮК