Українське кіно почало розвиватися ще в 90-х роках минулого століття. З того часу було знято фільми «Голод-33» (1991), «Атентат – Осіннє вбивство у Мюнхені» (1995), «Нескорений» (2000). Саме ці фільми вважають початком розвитку сучасного українського кінематографу.

Протягом останніх років в українську кіноіндустрію прийшло нове покоління митців, які своїми роботами довели усьому світу: українське кіно – живе!

У 2003 році фільм «Мамай» Олеся Саніна вперше представляв Україну на премії «Оскар». Цього ж року стрічка «Подорожні» молодого українського режисера Ігоря Стрембіцького отримала «Золоту пальмову гілку» за найкращий короткометражний фільм.

Політичні події, що відбувалися в Україні у 2004 не оминули сферу кіно, тому з’являлися стрічки про Помаранчеву революцію. Зокрема, їх було висвітлено у картинах «Помаранчеве небо» (2006, режисер Олександр Кирієнко), «Прорвемось!» (2006, режисер Іван Кравчишин), «Оранжлав» (2006, Алан Бадоєв). До слова, фільм «Оранжлав» отримав приз за кращу режисуру на XV Міжнародному фестивалі «Кіношок» в Анапі (Росія).

Через два роки після «помаранчевих подій» відбулася прем’єра першого українського трилера «Штольня» (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук), який став темою № 1 для обговорення серед школярів.

У 2008 році було прем’єрне відкриття Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів «Wiz-Art» (InternationalShortFilmFestivalWiz-Art), який тепер традиційно проводиться у Львові на початку третьої декади травня. Фестиваль щороку демонструє понад 100 найсвіжіших робіт короткого метру. Це потужна культурна та освітня платформа, яка об’єднує українських та іноземних діячів кіно і знайомить наших глядачів із досвідом професіоналів.

У конкурсній програмі фестивалю беруть участь короткометражні фільми з усього світу. Також глядачі мають змогу переглянути стрічки поза конкурсом. Окрім Гран-прі, основні нагороди отримують переможці у трьох номінаціях: «Найкращий ігровий фільм», «Найкращий анімаційний фільм», «Найкращий експериментальний фільм». У 2013 році в межах VI фестивалю «Wiz-Art» було впроваджено окрему нагороду для найкращого українського фільму. Журі фестивалю обирається дирекцією.

Все більшої популярності набирає Одеський Міжнародний Кінофестиваль (Odessa International Film Festival), який, починаючи з 2010 року, традиційно проводиться всередині липня. Спершу він позиціонував себе як фестиваль фільмів для глядачів з особливим почуттям гумору. Згодом розширив спрямованість і заявив про себе як фест арт-мейнстрима – кіно високого художнього рівня. Починаючи з 2012 року він складається з двох повноцінних розділів: Міжнародна конкурсна програма повнометражних фільмів і окрема Українська національна конкурсна програма.

Головним призом фестивалю є статуетка «Золотий Дюк» – оновлена версія однойменного призу, створеного відомим одеським скульптором Михайлом Ревою для колись резонансного кінофестивалю «Золотий Дюк», який відбувся в місті-герої в 1988 році.

Говорячи про сучасне українське кіно, не можна не згадати про надзвичайно потужну роботу режисера Михайла Іллєнка – пригодницьку драму «Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь», яка була відзнята за сценарієм Костянтина Коновалова, Дениса Замрія та Михайла Іллєнка.

Зараз у всіх на слуху прем’єра молодіжного трилера «Тіні незабутих предків» режисера Любомира Левицького (Кобильчука). Оператор – Марк Еберлі (Mark Eberle), відомий за фільмами «Сутінки (фільм)» (знімав усі швидкісні пересування вампірів), «Небесний форсаж», «Приречений рейс», «Гордий американець» та інші. Зйомками займається кінокомпанія «Саспенс Філмс». Планується у прокаті восени 2013 року. Мова фільму – українська.

Сюжет кінострічки розрахований на молодіжну аудиторію, адже сповнений смішними репліками та простотою. У фільмі йдеться про те, що у часи, коли ліси від українських Карпат, аж до самої Трансільванії, були переповнені злими духами та іншими містичними істотами, дев’ять наймогутніших магів утворили Коло Сили, щоб утримувати рівновагу темних сил. Їх називали мольфарами. 1810 року, коли загадкові вбивства в лісах ставались мало не щодня, мольфари за допомогою давнього обряду полонили усіх карпатських духів у Книгу Тіней, затаврувавши її магічною Згардою. Але через неуважність наймолодшого мольфара, одному з древніх духів вдалось причаїтися на волі та почати жорстоке полювання на магічну срібну монету, що й до сьогодні є єдиним ключем до Книги.

Двадцятирічний юнак Ваня живе звичайним студентським життям, страждаючи від нерозділеного кохання. Одного дня, у процесі чергового привертання до себе уваги університетської красуні, він стає причиною зникнення Згарди, яка дев'ять років тому була знайдена в Карпатах та передана університету як цінний експонат. Після цього на тілах його восьми друзів з'являються символи, що в сумі нагадують зображення магічної Згарди.

Викладач, якого всі вважали божевільним професором, пояснює компанії, що кожен зі студентів має на собі магічну мітку, а Згарда знаходиться в одного з них біля серця. Саме так її зберігали древні мольфари і через це вони були знайдені з вирваними серцями. Того ж дня професор гине за незрозумілих обставин.

Ваня дізнається, що єдиний, хто може вийняти Згарду та позбавити всіх його друзів участі в цій небезпечній історії – це нащадок останнього мольфара із Кола Сили, який живе далеко в лісах.

Ваня вмовляє компанію поїхати, але остаточно всі погоджуються після другого загадкового вбивства. У лісах їх чекатиме низка пригод. Вони мають подолати свої страхи, зупинити стародавнє зло та пройти випробування на відданість, дружбу і кохання. Можливо, і ризиком, а, можливо, і шляхом до успіху було те, що на головні ролі було запрошено молодих невідомих акторів, відбір яких проводили по всій Україні, а також відбувся он-лайн-кастинг. Крім того, у фільмі знімались відомі українські актори, зокрема Ольга Сумська, Ольга Фреймут.

Як бачимо, з кожним роком український кінематограф досягає все нових вершин та охоплює нові простори, даючи всім зрозуміти, що українське – це круто. Отже, як казав «батько» українського кіно Олександр Довженко: «Плачте, але знімайте!».

Підготувала

Ірина ПАЛАМАРЧУК