Щоб побачити справжнє трипільське поселення не треба повертатися в минуле, щоб прогулятися підземеллями монастиря – подаватися в ченці, щобпроплистирічкою Стікс – напрошуватися до Аїда на гостину.

«Ловите» будь-який транспорт за напрямком «Вінниця–Умань», встигаєте за три години дороги почитати книгу чи послухати музикуі… ви на місці. Ласкаво прошу до Умані!

Програма «UmanTravel» –спроба ближче познайомити українців з культурою та життям містаз допомогою рук та очейпредставників ЗМІ з одинадцяти областей України. Для участі було відібрано дванадцять найкращих медійників з різних куточків України. Це три насичених подіями та враженнями дні (27-29 квітня), які вирвализі звичного ритму життя трудяг-журналістів і показали неймовірну красу Умані.

Вдалося потрапити до цього затишного містазовсім неочікувано, оскільки отримала свого «джокера» останньою. У перший день проекту пролунав дзвінок, у слухавці почулося приємне: «Ви отримали можливість стати учасником «UmanTravel». Чекаємо на Вас!». Не роздумуючи, вже за годину речі були зібрані, за три –я милувалася весняним сонцем Умані. І хоча не пощастило потрапити до заповідника трипільської культури (бо у той час лише дізналася, що стану частинкою «UT»), та інші заходи компенсували цедосить швидко.

Мандрівка Уманню почалася на другий день програми: після сніданку наша команда познайомилася та поспілкуваласяз міським головою Олександром Цебрієм. Олександр Володимирович – молодий активний політик, готовий на зміни та експерименти. Він розповів про розвиток туризму в Умані та поділився планами щодо збільшення потоку туристів до міста.

Наступним пунктом подорожі стала могила цадика (ред. – духовний провідник групи релігійних хасидів) Рабі Нахмана Брацлавського– одна з найбільш шанованих святинь хасидів. Нашу групу розділили за гендерними ознаками: хлопців повели в один бік, дівчат – в інший.Найбільше вразило ставлення жінок-хасидок:жодна не запитала, до якої конфесії ми належимоі що шукаємо. Нам пояснили принцип молитви біля могили, запропонувавши попросити в цадика найбажаніше. Подарували літературу (молитовники) та дозволили сфотографуватися. До речі, саме в Умані знаходиться найбільша в Європі синагога аж на 5 тисяч прочан.

Вдалося навідатися й до так званого «маленькогоІзраїлю» – величезногожитлового району, де замість української чи російської мови усюди іврит та юдейська символіка. На вулицінадзвичайно просто зустріти старого хасида, одягненого в чорне з ніг до голови.Не здивують нікого й магазинчики із кошерною їжею, що розташовуються чи не за кожним кутком.

Наситившись духовно, настав час попоїсти в колоритному ресторані «Пан Кабан». У теплій атмосфері закладу ми обмінялися загальними враженнями та висновками і підготувалися до наступного пункту – дегустації вина, де пощастило побувати вперше. Кафедра технології зберігання і переробки плодів та овочівУманського національного університету садівництвапригощала плодовими винами власного виробництва із урожаю місцевого саду. Це окремий вид магії – помістити в скляну пляшку цілий ягідний садок без краплі спирту. Суничне, аґрусове, смородинове та ще вісім різних смаків фруктів, яким потрібно було дати оцінку за смаком, прозорістю, кольором та іншими критеріями якості. Здається, навіть не дивно, щообрати найкраще неможливо, адже всі вони чудові. На жаль, для масового виробництва така технологія недоступна. На замітку: денна оптимальна кількість споживання вина становить 150 мл на особу. Варто запам’ятати: це не тільки смачно, але й корисно.

А ще трапилося так, щов Умані я закохалася… У Софіївку. Це, певно, другий чи третій візит до цієї вишуканої пам’ятки архітектури. Але саме цейвиявився найкращимі найбільш хвилюючим. Проходячи зеленими стежками парку, постійно згадувала моменти, котрі десь чула чи,про які читала. Та це лише принесло розуміння того, що насправді світ цього місця мені ще невідомий.

Уманський Національний дендрологічний парк «Софіївка» є пам’яткою садово-паркового мистецтва.Був заснований ще у 1796 році власником Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької.Кожен камінь, кожна рослина та фонтанчик просякнутий містикою та історією до мурашок по шкірі. Остаточно закохала в це місце екскурсовод. Те натхнення та азарт, з яким пані Галина розповідала про парк та його засновників, заслуговує лише захоплення. А віршовані рядки про Софію та весну поставили жирну крапку у моїх почуттях. Закохана…

Де ми ще були та де варто точно побувати? Для кращого ознайомлення із природою та історією Умані потрібно обов’язково завітати до Уманського краєзнавчого музею та побачити деталізовані мініатюрні реконструкції різних епох. Обов’язково знайти час на екскурсію таємничими підземеллями колишнього Василіанського монастиря (зараз – Історико-архітектурний заповідник «Стара Умань»), де екскурсовод у чернечому вбранні покаже як жили ченці та вихованці монастиря, де радянські солдати квасили капусту. Важливо: у Василіанському монастирі немає привидів та примар – перевірено! А ще в тому ж заповіднику завітайте на гостинудо творчої майстерні діда Панаса та Тараса.Майстри залюбки покажуть свої роботи та техніки ліплення з глини і міді, а коваль навіть допоможе викувати на щастя гвіздок.

В одному тексті неможливо передати весь захват та теплоту, з якою я згадую ті два дні в Умані. Мені їх виявилося замало. Я щаслива бути частиною такого проекту і сподіваюся ще раз повернутися до міста, де мене чекають. І загубитися тут!

Юлія СУРЖИКОВА