У концертній залі обласної філармонії «Плеяда» відомий вінницький письменник і громадський діяч, голова Конгресу української інтелігенції Вінниччини Василь Кобець відзначав своє 70-річчя.

Ще з молодих років він зарекомендував себе як талановита, відповідальна особистість. Із 10-го класу працював завідувачем клубу в Старому Дашеві та Леухах. У 1962 році став студентом Вінницького педагогічного інституту, але після двох місяців навчання був призваний на службу в танкові війська. Після того заочно закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка.

Ще в студентські роки працював у таких газетах, як «Червоний прапор», «Трудова слава» та «Вінницька правда». Коли проживав у Греції, вивчав історію античного світу та сучасне життя країни, брав участь у міжнародній зустрічі письменників держав Балтійського, Чорного та Егейського морів.

Василь Кобець – делегат двох Всесвітніх форумів українців, обіймає посаду голови обласного літературно-мистецького об’єднання ім. Василя Стуса та головного редактора журналу «Собор», засновник літературної й громадсько-політичної премії «Патріот України» ім. В. Стуса. Активно співпрацює з Українським козацтвом, сповідник і меценат Української православної церкви Київського патріархату.

На його ювілейний літературно-мистецький вечір «Свято нашої зустрічі» завітали заступник голови обласної державної адміністрації Любов Спірідонова, начальник управління культури та туризму Марія Скрипник, український поет, прозаїк, публіцист Володимир Шовкошитний, заступник головного редактора газети «Літературна Україна» В’ячеслав Бондаренко, представники Вінницької організації Національної спілки письменників України, друзі та однодумці.

Цікавим й урочистим було саме дійство, яке вела Оксана Дунська – редактор Немирівського районного радіомовлення. Улюбленою українською народною піснею про матір привітала письменника Ірина Швець. Своїм співом порадувала заслужена артистка України Лідія Король.

Оригінальним подарунком привітав ювіляра Володимир Шовкошитний, який прочитав авторський вірш «Запали свічу» та презентував символічну скриню з власними творами.

Гості свята мали змогу почути поезію Василя Кобця в авторському виконанні. Хоча сьогодні Василь Дмитрович удостоєний високих церковних і козацьких орденів, найбільшою нагородою для нього є повага та вдячність читачів і всіх тих, хто з ним працює і шанує за талант, працьовитість, добру, щедру, сердечну людську вдачу.

Оксана ШЕРЕМЕТА

***

Любіть цей світ і ці тривоги,

Любіть себе у світі цім,

І буде добре вам, їй-Богу.

Синиця?

Ось вона, в руці.

Любіть цей світ...

Неначе й любим,

Неначе без гріхів живем,

І не оскверним словом грубим,

Любов любов’ю назовем.

Так само ненависть назвемо,

Іменням все назвемсвоїм.

Чогось так хочеться в Сан-Ремо,

До інших, сонячнихкраїв...

Чогось ми прагнем неземного,

Чогось такого, чортвізьми,

Щоб душу мучило нам довго,

Щобгостросяяло з пітьми.

Облишмовсіцізабаганки

І все рожденне мимохіть.

Любітьцейсвіт і до останку

Любіть його, любіть, любіть...

***

Називавїї Дзвіночком,

Ніжно й пристрасно кохав.

Дні і ночі, дні і ночі

ЦейДзвіночокдзеленчав.

На руках носивкохану

Пташку сонячну свою

Аспівав, як гоїв рану,

Що й куди там cолов’ю.

Як побрались на весілля,

Запросили все село

І лиласяпіснязвільна,

І кінцяїй не було.

Так тривало, та невдовзі

Зусімапішов на фронт.

Як і всі, жила в тривозі

Туманілавідгризот.

Вінсліпимвернувсьдодому,

Якось жив, дітейростив,

Атепернеманікому

Загостити.

Дімпустий…

Лиш вона, старенька пташка,

По хатиніперейде.

Ну а вінспитає тяжко:

«Де ти, мійДзвіночку, де?»

Він, сліпийіде на голос,

Щосьнавпомацкишука.

А рука об ніж вкололась –

Стихла усмішкагірка.

Так снуютьсядні і ночі,

Як сира життєва нить.

Лишйогожона – Дзвіночок

Вчорнійтемрявідзвенить.

Василь КОБЕЦЬ