Побачити в житті щось, що можна звести до жарту, – це велике вміння. Життя лише підтверджує, що великі жартівники є не просто блазнями, але й людьми, які мають великий і сильний розум. Ці риси цілком описують гравців команд КВН. Наш університет пишається такими двома.

– Я все ж віддам їх заміж, – обіцяє Владислав Хохлан, «новоспечений» учасник раніше дівочої команди КВК «Хочу заміж».

Близько двох років дотепна четвірка із ФФЖ імені Михайла Стельмаха у складі Вероніки Лімонової, Ірини Третяк, Майї Максимишин та Олександри Корнієнко хотіла заміж. Аж ось з’явився він. Щоправда, один на всіх. Віднедавна з дівчатами на сцені – студент факультету дошкільної, початкової освіти та мистецтв Владислав Хохлан.

– Його талант в інтелектуальному гуморі. А ще він співає. Та й взагалі, він – наша родзинка, – ділиться емоціями капітан команди Вероніка Лімонова.

А почалося це ще два роки тому. Плакат-запрошення на кастинг КВН дівчата прийняли за виклик. І зовсім скоро підірвали публіку університетського конкурсу краси. Вигадати назву команді виявилося завданням не з легких. Серед варіантів був і РІП (рожеві і пухнасті), і ПУК (педуніверситетські красуні), утім зупинилися на тій, яка з’явилася невимушено: помисливши, що ФФЖ – факультет наречених, дівчатам просто захотілось заміж!

Більшість фанатів «Хочу заміж» чоловічої статі. Дівчата не лише жартують, а й вражають зовнішнім виглядом. Кожен виступ має чіткий дрес-код та обов’язкову символіку – фату. Чимало жартів команда бере із життя, спростовує стереотипи. Нерідко із безглуздого сміху та випадкових слів народжується мініатюра. За досить короткий проміжок часу «наречені» заявили про себе не лише в педагогічному університеті, а я й встигли вибороти першість у фіналі Кубку міста з КВК.

Історія другої когорти гумористів сягає далекого 2012. Тоді до складу команди КВН під назвою «Опасний вихід» входили Дмитро Мартиненко, Олена Пасіхова, Олександр Кузема, Володимир Павлишин, Віталій Магдич, Марія Зьомка.

– На творчому шляху траплялося різне, – ділиться капітан Дмитро Мартиненко. – Команда розпадалася 5 разів, неодноразово змінювався склад.

Нове дихання відкрилося у 2014. Вражала кількість бажаючих стати учасником славнозвісних «5 хвилин». На запитання: «Звідки назва?», – Дмитро відповідає:

– Дорогою на репетицію до нашої бесіди у соцмережі ледь не кожен учасник надіслав повідомлення: «Буду за 5 хвилин». Уявіть: 5 таких повідомлень поспіль… Кажу: «Ну все, друзі, назва готова».

Нині за звання «коміків» борються Дмитро Мартиненко, Владислав Загребельний, Олександр Прибиш, Дарія Колесник та Анастасія Голотюк. Свого комічного досвіду команда не шкодує – мала можливість тренувати молодше покоління для Вінницької шкільної ЕлітЛіги. Секретом написання жартів також поділились:

– Працюємо в колі, обмінюючись аркушами, на які виписуємо слова, що першими спадуть на думку та відповідатимуть тематиці. Коли аркуш доходить до господаря, виходить досить цікавий результат, – розповідає Олександр Прибиш.

Не лише університетська сцена, благодійні концерти, нічні клуби не обходяться без «5 хвилин». На рахунку команди ІІІ місце в змаганні КВН у педагогічному, ІІІ місце в півфіналі Чемпіонату КВН Вінниці, участь у фіналі, де згодом теж взяли почесну бронзу.

Відрадно, що «5 хвилин» та «Хочу заміж» не є конкурентами, а колегами. Бувало, навіть виступали однією університетською командою КВН «ПЕдалі».

Хочеться вірити, що педагоги-сміхотуни ще довго веселитимуть гострим гумором та вселятимуть це почуття в кожного.

Юлія ДОНЧЕНКО

«5 хвилин»

Хлопець з дівчиною дуже давно разом і ось цей день настав:

– Кохана, ми так довго разом і я нарешті дещо купив.

– Ааа, почекай. Альо! Мама, все буде. Кажи дяді Колі хай стірає ті жовті рушники в солярці. Батя де? Закодіровався? Хай розкодірується. Пароль 4 одиниці. Шо? Нічого не знаю. Кажи бабі Галі хай два дня ще жиє. Всьо. Да-да, я готова (закриває очі і тягне руку).

– Ти тоже хочеш курити?

– Всмислі курити?

– Та я о то, вейп купив.

– Ах ти, вейпер проклятий. Альо, мамо, не дарма ти казала, шо ті його підкати не до добра. Пали ті рушники, зви на панахиду.

«Хочу заміж»

– Так, дєвочки, ну може хватить говорити про наш унівєрсітєт, бо ше подумають, шо ми з села.

– Так ти ж села!

– Здрасті! Я з Гавришівки! У нас там, між іншим, є єдиний аеропорт, де приймають порожні пляжки з-під Хенессі!