ОСТАННІ НОВИНИ |
02:38 Віктор АНДРІАНОВ «ПРИДБАЙТЕ ПЕРШУ МАРКУ ДЛЯ СВОЄЇ КОЛЕКЦІЇ» | |
Мабуть, у кожного з нас є захоплення… не просто захоплення, а пристрасть, яка наснажує душу. Та пристрасть, яка інколи закриває очі навіть на сім'ю чи кохану людину. Для когось, наприклад, це може бути література, для когось шедеври мистецтва, а для когось – колекціонування. Останнє здавна вселяло в людей шаленство та одержимість. Колекціонери не шкодують великих грошей за непримітні, з погляду звичайної людини, речі. ![]() Зараз же мова піде про людину, яка зберігає захоплення свого життя на сторінках альбому, — про філателіста. До зустрічі з цією людиною не розуміла, чим може приваблювати 100 мільйонів людей у світі філателія. Що у ній цікавого, захопливого і який сенс збирати звичайні марки з якимось там картинками? Так, не усвідомлювала, але тепер зрозуміла… У нашому університеті є багато талановитих і яскравих людей. Віктор Андріанов, безперечно, один із них. Він – доцент інституту математики, фізики і технологічної освіти, фізик за спеціальністю і філателіст за покликанням душі. Чоловік, котрий за своїх неповних 90 років зібрав колекцію, що налічує 20 альбомів, у кожному з яких близько 300 марок. З нею він побував на багатьох виставках, за що нагороджений 15 медалями. На одній із всесоюзних, наголошую на слові «всесоюзних», отримав срібну медаль. Цікаво, що при показі колекції потрібно було не просто гарненько викласти її в альбом і представити журі, а знати історію кожної марки, конверта, штемпеля, дату і подію, у зв’язку з якою вони видані, місце, де все відбувалося – одним словом, розповісти детальну «біографію» експонатів. Саме тому, філателісти – надзвичайно ерудовані люди, які добре освічені в сферах історії, літератури, мистецтва, науки. ![]() Важко скласти ціну такій колекції. Адже Віктор Андріанов уже 18 років не займається її поповненням. Він розповідає, що колись за витраченні на придбання марок гроші можна було купити автомобіль. Згадує, що дружина просила зупинитися, отямилася, перестати вкладати кошти у це захоплення, але ні – філателія брала гору. Після розпаду Радянського Союзу обірвалися зв’язки із закордонними друзями-колекціонерами, зникла можливість обмінюватися марками, ділитися інформацією. Те, чим фанатично захоплювався з 1965 року, потихеньку відійшло. Відійшло, можливо, з постійних думок, але з душі – ні. Навіть сьогодні, дивлячись на це своє багатство, на захоплення всього життя, у Віктора Михайловича тремтять руки. Наш герой дещо розчарований в молодому поколінні філателістів, яке не володіє методикою колекціонування. Потяг до хобі не вдалося передати дітям, про що теж дуже шкодує. А колекцію, каже, готовий продати, якби покупець знайшовся гідний. Та гідний не лише у фінансовому розумінні, а який би оцінив її значущість. Наша розмова була непростою. Все виглядало, як змістовна півторагодинна лекція з екскурсом в історію філателії, з розповідями про відомих колекціонерів та найдорожчі екземпляри марок та штемпелів. Час пробіг швидко. Проводжаючи зі своєї оселі, Віктор Андріанов сказав: «А зараз йдіть, та придбайте першу марку для власної колекції». Юлія ДЗИГАЛЕНКО
| |
|
Всього коментарів: 0 | |