Наближається свято, якого чекають всі. Напевне немає в світі такої людини, яка б не любила Новий рік! Вважається, що передноворічна ніч чарівна та казкова. У хаті пахне зеленою хвоєю і мандаринами, світяться щастям маленькі вогники! Хіба ж це не диво?

Навіть дорослі починають вірити у чудеса! Чомусь свято Нового року зараз асоціюється з червоним поїздом, на якому красується бренд «Coca-Cola»! «Свято наближається…» – почувши ці слова, у душах багатьох людей формується атмосфера затишку і щастя.

Яке щастя для всіх, коли на Новий рік з темного високого неба починає, кружляючи у вальсі, падати білий і лапатий сніг… Дорослі готуються до сімейного свята, молодь бажає веселого незабутнього відпочинку в колі друзів та коханих, а діти – чекають на здійснення мрій. Кожен з нас, напевне, мріє зустріти це чудове свято з шампанським, піснями під гітару, солодощами, переодягненим Дідом Морозом, ароматизованими свічками і, звичайно, з тими людьми, без яких не уявляємо свого життя!

  Багато цікавих історій трапляється напередодні Нового року: веселі, кумедні, просто цікаві й такі, які змінюють усе в свідомості! Одна передноворічна пригода моєї подруги Олени подарувала їй життя…

  Коханий Олени навесні пішов служити в армію. Дуже рідко закохані бачилися, тому дівчина вирішила зробити хлопцеві новорічний сюрприз – приїхати до нього без попередження. Збиралася вона довго: пекла пироги, фарбувала нігті… Дуже хвилювалась – боялася не встигнути на автобус. За півгодини до його прибуття, Олена вже стояла на автовокзалі.

Дівчина вдивлялася у світлі небеса, радіючи, мов дитя, білому снігу, який повільно падав з безмежної глибини. Оглядаючи вітрини магазинів, які світилися, виблискували та посміхалися їй, вона випадково зустріла свого однокласника, якого не бачила вже два роки. Щирі обійми, радісні шкільні спогади – змусили дівчину забути про час. І.. автобус поїхав…

Дівчина зі слізьми на очах залишилася на самотньому вокзалі. В душі вона зненавиділа свого однокласника, який забрав можливість здійснення її мрії. Лапаті сніжинки вже не радували її, та й вітрини виявилися не такими вже красивими. Місто втратило барви й стало порожнім. Блукаючи вулицями Вінниці, дівчина не помітила як промайнув день. Якби не чорні небеса, не фари швидкісних машин, то Олена взагалі б не згадала про свою домівку. Проте при згадці про сім’ю у дівчини чомусь защемило в серці. Вона сіла в маршрутку та поїхала додому.

Переступивши поріг, Олена побачила свою бабусю, яка зі слізьми кинулася обіймати онучку. На запитання, де мама, дівчина почула, що та шукає її. Виявилося, що автобус, на якому вона збиралася їхати до свого коханого, потрапив у велику аварію. Він зіткнувся з вантажною машиною і перевернувся. Наслідки були жахливими: покалічені люди, загублені життя. Мати Олени, дізнавшись про аварію, кинулася на пошуки доньки. Що відчувала мати, яка шукає своє дитя між десятками поранених, стікаючих кров’ю? Дай Боже – нікому не знати цього!

Минув час. Дівчина й досі дякує за своє життя тому, кого зненавиділа у той роковий день! Ось так Доля послала з самих небес дівчині шкільного друга, який, сам того не знаючи, зробив їй великий подарунок на Новий рік – життя! Сама дівчина каже: щастя не в тому, що падає сніг, а в тому, що ми можемо його бачити, відчувати та радіти.

Ольга КОСМИНА