Джампери – чоботи-скороходи, які з казки втілилися у реальність завдяки австрійцю Александру Боку. Він у недалекому 2004 р. запатентував «стрибучий» тренажер, цим самим започаткувавши новий вид спорту й відпочинку, який відтоді носить ім'я свого батька, – бокінг. Ось така зав’язка казочки, що потроху набирає розмаху бувальщини.

Був у неї ще й пролог: у 1954 році професійні акробати сконструювали перший прототип джамперів – такий собі синтез ходуль і батута. Як виглядало це диво техніки, нині уявити важко, та й не потрібно. Головне, що зараз маємо остаточну досконалість конструкції, якої, як писав класик, досягають не тоді, коли нема чого додати, а тоді, коли немає що відняти. І справді, що тут відбереш – ресора, яка бере на себе все навантаження, спеціальна система кріплень, що робить джампери продовженням ніг, гумова п’ятка та важелі, які дозволяють максимально прискорюватися під час руху.

У 2007 році джампери почали з’являтися в Україні, і відразу викликали неабиякий інтерес серед молодих екстремалів. Тренажер дозволяє без особливих труднощів виробляти акробатичні трюки, неймовірні стрибки, сальто, при цьому залишається малотравматичним видом занять.

Їх у Вінниці поки що можна перелічити на пальцях, однак вони уміють привернути до себе увагу скрізь, де з’являються: у парках, на набережній, спортивних майданчиках. Ці люди-кенгуру розвивають швидкість до 40 км/год., мають довжину кроку до трьох метрів, а в висоту підстрибують на два метри! І це все не професійні спортсмени, а ревні любителі бокінгу.

Усі, хто пробував ставати на тренажер, дуже задоволені. Олександр, який уже більше року регулярно пострибує Вінницею, каже, що навчитися зовсім не складно.

– Навряд чи це важче, ніж опанувати катання на велосипеді чи ковзанах. Іноді, щоб навчитися ходити, достатньо 5-10 хвилин, – розповідає юнак. – Це лише на перший погляд здається складним, насправді, вже після кількох тижнів тренувань «фінти» виробляти зможе будь-хто.

Ще під час перших спроб можна наловчитися бігати і стрибати на ходулях. Щоправда, встояти на місці ніяк не вийде – конструкція джамперів цього не передбачає. Тому, коли хочеться перепочити, доводиться тупцювати на місці або ж де-небудь присісти, а встати без опори або чиєїсь допомоги зможе далеко не кожен початківець.

Придбати тренажер для стрибків можна в магазинах туристичного та спортивного спорядження або через  Інтернет. Коштують джампери від двох до чотирьох тисяч гривень, залежно від виду (для підлітків, дорослі чи професійні), моделі та виробника. У Вінниці їх здають у прокат. За можливість протягом години відчувати себе сатиром, кенгуру або зайчиком-пострибайчиком (це уже що кому ближче) треба віддати від 100 до 300 гривень.

Бокінг – дуже захопливий вид відпочинку, яким можуть займатися не лише хлопці, а й дівчата і навіть діти. Багатьом він здається веселішим і привабливішим, ніж, наприклад, заняття бігом, адже джампери помітно доповнюють можливості м’язів. А тіло за таке тренування ще й подякує. Під час занять на джамперових тренажерах активізуються м’язи ніг, живота, спини, покращується швидкість реакції та спритність, вирівнюється постава і натреновуються суглоби.

Дівчат ходити на 45-сантиметрових підборах спонукає можливість отримати гарну фізичну форму. Більшість приваблює те, що за два тижні посилених тренувань на джамперах можна полегшати на сім кілограмів!

Поки що вітчизняна бокінгова бувальщина перебуває на етапі розвитку дії, однак уже маємо ознаки кульмінації. У 2009 та 2010 роках у Києві проходили всеукраїнські фестивалі з бокінгу, на яких встановлено перші рекорди України і навіть світу. Хтозна, може, через кілька десятків років цей спосіб відпочинку стане таким же традиційним і масовим, як катання на лижах чи велоспорт.

Антоніна БАСЕНКО