Позитивний, комунікабельний, доброзичливий та рішучий – таким є студент 3 курсу інституту фізичного виховання і спорту Вінницького педуніверситету, ведучий проекту «VSPU Live» Володимир Данчак-Стахов. Зазвичай усі звикли бачити його на екранах своїх моніторів, як одного із авторів проекту, але цього разу ми вирішили дізнатися чим живе хлопець й окрім творчої діяльності.

– Хто започаткував створення проекту «VSPU Live»?

– Це було під час зимової сесії. Я переписувався в соціальній мережі зі студентом інституту фізики, математики і технологічної освіти Владом Загребельним. Зрозумівши, що маємо багато спільних ідей, вирішили створити YouTube канал, де мали постити відео розіграшів. Добре подумали й дійшли згоди, що люди не готові до такого, тому зупинилися на ідеї створення університетського каналу. Почали вигадувати назву. Серед безлічі варіантів обрали «VSPU Live».

– Чому вирішили реалізовувати проект саме в університеті?

– Тут найлегше. Спочатку з’явилася ідея створювати інтерв’ю з активними студентами ВДПУ. Цього сезону, сподіваюся, вийти на міський рівень із соціальними опитуваннями.

– За яким принципом обирали студентів?

– Зосереджувалися на активістах, тих, які живуть університетським життям, співають, танцюють. Обирали тих, кого добре знають, але все одно знаходилися люди, які запитували «Хто це такий?».

– Чим є для тебе творчість: роботою чи відпочинком?

– Скажімо так: і те, й інше. Хоча роботою це не назвеш, бо ми нічого не заробляємо. Я відпочиваю за цією справою. Спочатку було важко працювати перед камерою, оскільки знав, що на мене дивитимуться, нервував. На початках втомлювався, а зараз розслабляюся.

– Що є важливішим: процес створення чи кінцевий результат?

– Задоволення отримую від кожного з цих процесів: коли готую проект, не сплю, продумую питання, можливі відповіді, беру участь у зйомці. Найприємніше те, коли бачу, що людям це подобається і працюю не дарма.

– Чи є у тебе кумири-ведучі?

– Ні. Продовжую жити за біблійними канонами: «Не сотвори собі кумира…». Вірити треба тільки в себе.

– Чи встиг виробити за час дії проекту власний стиль?

– Так. До прикладу, це знак «VSPU Live». Коли на початку відео представляюся, то кладу руку на серце (це вже виходить автоматично).

– Кожен має певну пристрасть. Чи є у тебе так званий «фетиш»?

– Футбол – моя пристрасть. Також трохи більше року тому почав грати на гітарі (багато часу віддаю цьому). Вважаю, що нема межі досконалості, тому й надалі намагаюся працювати над цим, хоча розумію – професійним музикантом мені не стати. До того ж я не співаю.

– Зараз осінь – пора для багатьох депресивна. Як вона впливає на тебе?

– На мене ніколи нічого депресивне не впливає. Не впадаю у такі стани, бо занадто мало живемо. Лише на першому курсі в період адаптації (десь місяць) відчував пригнічення. Іноді бувають моменти, коли стає тоскно, та намагаюся не витрачати на це час.

– Чи читаєш книги? Хто із авторів є для тебе взірцем?

– Найбільше полюбляю «Гаррі Поттера». Вперше ця книжка потрапила до рук у п’ятому класі (зовсім випадково). Нам сказали прочитати декілька сторінок. Мама знайшла перше видання «Гаррі Поттер і філософський камінь», яке спочатку неохоче переглянув. Згодом перейшов одразу до сьомої книги, а потім «затягнули» й усі. Зрештою кожен із примірників перечитав по декілька разів.

Із сучасних українських авторів надаю перевагу Люко Дашвар. У її книгах душа. Читаю й отримую задоволення. Особливо подобається «РАЙ.центр» та «Молоко з кров’ю».

– Ти доволі комунікабельна людина. Скільки міг би витримати без спілкування?

– Не знаю. Якщо вранці прокинуся і ні з ким не говоритиму, то до вечора почну дуріти.

– Скільки кілограмів щастя тобі бракує?

– Зараз моя вага складає приблизно 70 кілограмів. Ще б 15 – було б те, що треба. (Посміхається).

– Якби був кораблем, то яким саме? І куди б тримав курс?

– Напевно, був би маленьким човном, якого ніхто не чіпає. Дрейфував би посеред моря. Може, згодом мене б хтось знайшов.

– Чи можеш описати найекстремальніший випадок у своєму житті?

– Цього літа разом із другом Владом Баєком придбали мотоцикли. Коли вже закривали сезон катання на «байку», ледь не потрапили в ДТП. Це було справді страшно. Навіть мій друг-атеїст почав молитися.

– Які речі ти поклав би у капсулу часу на 20 років?

– (Замислився). Ніколи не думав про це. Напевно, поклав би побільше грошей, бо вони потрібні завжди.

– Яка музика грає в тебе в навушниках та на будильнику?

– Найкращий будильник – мій собака. Улюбленої музики немає. Я меломан. Слухаю те, що гарно звучить. У плейлисті – 150 різноманітних аудіозаписів, зокрема, творчість виконавців Da Kooka і Гаррі Топора.

– Твої побажання читачам газети «Педагог».

– По-перше, дякую Вам, за запрошення, був радий. По-друге, бажаю Вам рости і розвиватися. По-третє, не забувайте, що з вами «VSPU Live».

Спілкувалася Марина ДЯЧЕНКО