Неважливо, який статус мають дві людини: якщо доля планує поєднати їх, то обов’язково це зробить. Кожного разу дивуюся, дивлячись на, здавалося, такі «непоєднувані» союзи, – заможних і середньостатистичних, молодих і людей солідного віку, гуманітаріїв та математиків. Здивувалася, дізнавшись від давньої подруги, що та мала трьохрічний роман із викладачем ВНЗ, де здобувала освіту. Про це одкровення можна сказати фразу на кшталт: «До такого життя мене не готувало».

Зізнаюся, що ніколи не могла б подумати: усім відомий сюжет романтичних кінострічок можна зустріти в реальному житті. Здавалося, і викладачі, і студентки знають про не завжди вдалі закінчення таких стосунків. Проте навіть у сучасному світі, сповненому цинізму й недовіри, люди наважуються піддатися почуттю, яке зароджується в студентських аудиторіях, у світлих коридорах та на «чарівних» лавочках, котрі притягують сонечко до тих, хто на них сідає.

Історію Ольги та Володимира Павловича (з етичних міркувань імена змінено) можна розпочати як студентську казочку: вперше зустрілися на третій парі в аудиторії, залитій сонячним світлом та обвішаній тематичними стендами з предмета, що намагався пояснити викладач. Дівчина одразу ж звернула увагу на імпозантного й впевненого в собі мужчину. Він не був для неї звичайним серйозним викладачем. Вона вбачала, насамперед, привабливого чоловіка. Не варто говорити про те, скільки палких поглядів було надіслано з останньої парти, скільки питань поставлено, аби переконати: предмет дійсно зацікавив юнку. За словами Ольги, знадобилося три місяці на те, щоб зав’язалися стосунки. Дівчина все більше закохувалася в розумні очі наставника, а він не міг встояти перед її посмішкою та грайливими кучерями.

– Різниця у віці була несуттєва – 13 років. У моїй сім’ї ніколи не йшлося про конкретні вікові межі між подружжям. Тато старший за маму на 9 років. Це не заважає їм (ось уже двадцятип’ятиліття) жити в щасливому шлюбі. Тому навіть не здивувалася, коли зрозуміла: все ж успадкувала від матусі вміння кохати старших чоловіків, – розповідає колишня студентка.

Викладачем Ольги Володимир Павлович був лише один семестр, тому приховувати стосунки довелося недовго.

– Допоки сесія не була складена і залік не був зарахований, про наші стосунки ніхто ні зі студентів, ні з викладачів не знав, щоб не було зайвих питань і підозр. Коли навчальна дисципліна, яку викладав Володимир завершилася, почали спілкуватися відкрито. Я познайомилася із багатьма його колегами. Не буду приховувати, що частенько користувалася цими знайомствами, проте не зловживала допомогою, – ділиться спогадами Ольга.

Довго слухала про романтичні зустрічі, дбайливих чоловіків, котрі на роботі можуть бути серйозними, виваженими, неприступними. Коли почула причину розлуки, навіть оком не змигнула від несподіванки. Причиною став нинішній чоловік Ольги. Ну, ви зрозуміли… Романтичність та досвідченість викладача не втримала біля себе молоду й непостійну в почуттях студентку. Так часто буває.

Психолог Оксана Шумна говорить, що випадки закоханості між викладачами та студентками відбуваються досить часто:

– Справа в тому, що дівчата часто-густо вбачають у таких чоловіках захисників, своєрідну опору, а викладачам приємно дарувати турботу тим, хто її потребує. Буває, що стосунки зав’язуються на фоні дружби, виконання спільної справи, захоплення одними й тими ж речами. Сумна лише одна річ: ці відносини за своєю природою є досить стресовими, бо і викладач, і студентка знаходяться в постійному напруженні, не можуть спокійно проявляти свої почуття в суспільстві, адже не мають права дати комусь зрозуміти, що між ними щось більше, аніж дружба. Принаймні поки дівчина є студенткою, а чоловік її безпосереднім викладачем. Саме через це постійне напруження, кохання між такими людьми не завершується кіношним хеппі-ендом, шкода. Або ж, як би це гидко не звучало, студентки-фурії нахабно використовують по вуха закоханих педагогів, що здатні в такому стані домовитися за будь-який залік чи іспит. Радила б саме викладачам бути особливо уважними.

У будь-якому випадку, якщо відчуваєте – це кохання, не відмовляйте в задоволенні відчути на собі прекрасне почуття сповна. Життя таке короткочасне. Декому навіть не вдається пережити подібні емоції. Не бійтеся, що закохаєтеся «не в ту людину», оскільки вона навіть не зустрінеться на вашому шляху.

Ірина ПАЛАМАРЧУК