Весна розкидала свої веселі й сумні дні на сторінках календаря, як розірване коралове намисто. Розсипалося воно й загубилося у тій сірій мряці, якою весна чомусь мучила нас протягом майже двох місяців. Зрештою, не потрібно ображатися, бо їй також властиві примхи та різкі зміни настрою, який, схоже, у неї був довго стабільним – поганим. Весна ще та дівчинка-кокетка: залицялася до Вітру, та він випадково дмухнув їй пилинками в очі…

Образилася і на злість Шаленому загравала до Дощу, але той виявився занадто холодним… Та все ж, завдяки їй, сигнал нагадування на моєму телефоні неодноразово давав про себе знати. Не так про себе, як про те, що березневі та квітневі дні багаті на святкування. Серед яких, червоним хрестиком відзначено одне з найбільших, найсвітліших, найяскравіших, найчистіших, найблаженніших свят – Пасха!

Великий день, якого ми чекаємо з нетерпінням. Сім тижнів посту – духовного та фізичного очищення, і день радості, небесного світла, душевного тепла та спокою. Період сповіді перед Богом, але єдина мить без гріха, бо вже з наступної думки, погляду, дотику, кроку ми грішимо, щоби потім знову покаятися і хоча б на одну-єдину секунду повірити у святість і безсмертя своєї душі.

Свято – дзвін, набат, спалах! Відчуваєш його величність лише тоді, коли у моменти чекання, забуваєш про все. Справжнє свято – це не той довгоочікуваний день, а сам процес підготовки до нього: довгий, натхненний, ретельний.

Яким же солодким є пробудження від сірої реальності у світ без скверни і буденного життєвого бруду. В Пасхальну ніч церковні дзвони кивають тяжкими головами – сповіщають про Воскресіння Христове, а слова молитовних пісень, наче на ввесь світ, оголошують цю радісну новину. Розлітаються всіма закутками й затінками, вриваються у кожну хату й кімнату, пробуджуючи ті грішні душі, які не знають, що це свята ніч, коли сон – найзлісніший ворог. Він несе своєю незборимою силою великий гріх.

Люблю вогонь свічок, що палахкотять і ухиляються від кожного подиху вітру; молитву, щиру і трепетну, а також радість у вітальних словах: «Христос Воскрес!» і єдину відповідь на них: «Воістину Воскрес!». А ти ніколи не відчував бадьорість і легкість у душі, коли освячена вода омиває обличчя, ллється пробуджуючим струменем? Тоді здається, що мурашки, жуки і хрущі – всі гуртом залазять під шкіру і танцюють свої дивні шалено-енергійні танці. У тебе було таке відчуття, коли кожна клітинка тіла відчуває, як проходить електричний струм? Якась невідома сила підносить і кидає! Звідкись беруться крила і хочеться летіти, а через секунду ноги приростають до землі. Немає ні сили тяжіння, ні фізичної рівноваги. Летиш, стоїш, падаєш, оживаєш – і все це в один момент, який несе віру, надію, життя.

Хочеться кричати від радості й захоплення, від тих гарячо-морозних крапель на ще сонному, але усміхненому обличчі. Ти хочеш сміятися, реготати, вдихати на повні груди святкове повітря, а від того подиву, який відчуваєш кожнісінького року, лише спокійно зі щирістю посміхаєшся. Подумки просиш Благословення і дякуєш Богу за ще один величний із величніших днів, який ти святкуєш з родиною. Відчуваєш силу великого дива – Христового Воскресіння.

Ольга УРСУЛЕНКО