Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
04:24 Артем Попик: « Музика супроводжує мене постійно» | |
Високий хлопець із кришталево-блакитними очами одразу привертає увагу. Спершу ви можете подумати, що він суворий, навіть брутальний. Але познайомившись ближче, зрозумієте, що помилялися, бо перед вами надзвичайно неординарна людина з чудовим почуттям гумору та цікавими поглядами на життя. Розумний, креативний, веселий. Встигає музикою займатись і статті писати. Трохи лінивий, трохи сонько, але якщо вам вдасться завоювати його довіру – отримаєте безцінного друга. Такий вже він – басист рок-гурту Мілкіт» та майбутній «журналюк» Артем Попик. Будьмо знайомі!  – Коли ти вирішив зайнятися музикою?– Я і музика нерозлучні ще з дитинства. Спочатку батьки віддали мене навчатися грі на піаніно. Пізніше закінчив школу гри на гітарі, де разом із другом заснували гурт. Приїхавши на навчання до Вінниці, познайомився з хлопцями з гурту «Мілкіт», де граю тепер. Музика супроводжує мене постійно. Люблю придумувати мелодії. На плеєрі – найрізноманітніші композиції. Взагалі вважаю, що музика – це те, без чого людина не може уявити свого життя. Вона повинна доносити до слухачів певний зміст. Не просто послухав, потанцював і забувся. Має залишати певне враження. – Які музиканти впливають на твою творчість? – Це гітаристи старої рок-школи: Джим Морісон («The Doors»), Джиммі Хендрікс. Дуже поважаю гру басиста «Red Hot Chilly Peppers». Це унікальні музиканти. Музика 60-х, на мою думку, актуальна й сьогодні. Хотілося б, щоб і наша творчість доносила щось нове, неординарне і залишила свій слід. Також обожнюю живу музику. Не розумію електронну. Людина просто натискає на кнопочки – і все. Не той ефект. А от коли збирається кілька людей: один торкається паличками до барабанів, інший проводить по струні – то круто. Всього лиш одним порухом руки твориться щось надзвичайне. – Тобі важко поєднувати журналістику і музику? – Спочатку мав вступати до політехнічного університету, але влаштував «родинний заколот». Не люблю математику, не дружу з нею, а от написати щось мені значно легше, тому обрав журналістику. Музика – для душі.  – Ким би ти став, якби не був музикантом і журналістом?– (сміється) Мабуть, двірником. А взагалі я лінивий. – Найяскравіший спогад із життя. – О, таких є досить багато. Із найбільш пам’ятних – музичний фестиваль «Млиноманія», на якому виступав з хлопцями. Мені здається, що всі, хто потрапляли на цей захід, отримували свою порцію позитиву. Це спілкування, драйв та шалені емоції. А ще ти стоїш на сцені, і твоя музика захоплює людей. Надзвичайно приємно. – Як готуєшся до концертів? Маєш талісмани? – У цій справі варто розраховувати тільки на себе. Просто намагаємося гарно відрепетирувати та зіграти максимально якісно. Навіть в старі композиції намагаємось внести нові нотки, трохи змінити звучання. – У тебе є хобі? – Хобі? Треба подумати. Захоплень досить багато. Інколи на все не вистачає часу. Наприклад, збираємося разом з барабанщиком та придумуємо якісь мелодії. Любимо імпровізувати з іншими музикантами. Граємо спонтанно, так, як відчуваємо. Але енергетика неймовірна. Також мені подобається читати книги. Із сучасних авторів обожнюю творчість Андруховича та Винничука. А от Карпа, наприклад, не сприймається. Люблю фантастику. Це творчість Азімова, Бредбері, і, хоч можливо це прозвучить банально, Лук’яненка. Ще читаю твори Муракамі. Захоплююсь японською культурою – від давніх часів до сучасності. Ці люди варті поваги. Живучи в країні, де цінними вважалися лиш морепродукти, змогли створити потужні системи виробництва, високо розвинуті технології. І на цьому не зупиняються. – Який в тебе улюблений фільм? – Мені подобається стрічка «Рок-хвиля». Він про радіостанцію, створену на кораблі. Мегадрайвовий. Раджу подивитися. – Що побажаєш читачам? – Робіть те, що хочете. Не бійтеся бути трішки аморальними. Не бійтеся виглядати дурними. Правила – не головне. Знаєте, є така реклама: плита відколюється і летить на хлопця. Біля нього вже сидить смерть, чекає. Він з жахом піднімає очі, бачить цю плиту і починає згадувати своє життя: там стрибав з парашутом, там піднімався в гори. І кожен день не схожий на попередній. Вже вечір, плита застигла над головою, смерть вже сама вмирає, а він ще згадує. Тож хочу побажати, щоб кожен ваш день був неймовірним. Радійте життю – все у вас вдасться. Каріна НГОМА
| |
|
| |
| Всього коментарів: 6 | |||||
| |||||
|
Досить цікава особистість і просто ... лапочка!!!