Спортсмен – звучить гордо! Ми чомусь звикли, що такі люди зазвичай мають досить жорсткий характер, адже є неабияким плюсом у спорті. Однак це є помітним мінусом при спілкуванні з іншими. Яскравим прикладом людини, яка зламала подібні стереотипи, активно займається спортом і при цьому має щире серце є дещо сором’язливий, енергійний, веселий, життєрадісний, товариський студент другого курсу інституту фізичного виховання і спорту Євген Бойко.

– Євгене, хто у дитинстві привив тобі любов до спорту?

– Батьки були постійно зайняті роботою, тому на вибір мого захоплення вплинув найкращий друг. На уроках з нетерпінням чекав великої перерви, коли всім класом йшли грати у футбол. Коли під час матчу хтось із команди порушував правила на штрафному майданчику, то бити пенальті завжди доручали мені. Окрім друга, завдячую своїм шкільним вчителям фізичного виховання. Саме вони помітили в мені спортивний талант.

– Яке значення спорту в твоєму житті?

– Для мене спорт – це важлива складова життя. Намагаюся не пропускати жодної трансляції футбольних матчів по телевізору. Коли займаюся спортом – я бадьорий, сповнений енергії, почуваюся пречудово. Вважаю, що це заняття стимулює здорове почуття суперництва, виховує наполегливість.

– Чи є у тебе кумир?

– В дитинстві намагався наслідувати Андрія Шевченка. Сьогодні радію, бачачи хлопчиків у формі з іменами зірок футболу, які б’ють м’яча на майданчику. Кожен з них про щось мріє. Дехто – прагне досягти висот свого кумира зі спорту. Хтось – бути тренером з футболу, а інший – займається улюбленою справою, не мріючи про спортивні висоти. Хай не всі наблизяться до своєї мети, однак я впевнений, що ніхто з них не жалкуватиме, що займався спортом.

– Окрім, футболу займався ще якимось видом спорту?

–Так, захоплювався легкою атлетикою, баскетболом, гандболом. Мої друзі також любили різноманітні спортивні ігри. Разом ми організували своєрідну «Лігу чемпіонів», для якої щосезону створювали у дворі футбольні команди.

– У кожної людини є мрія. Яка вона у тебе?

– Намагаюся робити людям добро. Хотів, щоб і мені відповідали взаємністю. Мрію реалізувати себе у спорті та прославляти свою країну на міжнародному рівні.

– Євгене, дякую за щиру бесіду. Впевнена, що всі успіхи в тебе ще попереду і на твою честь на найвищій сходинці п’єдесталу лунатиме національний гімн України.

Інна ЖМУРКО