|
Пам'ять
– не абстрактне поняття, не тільки данина минулому. Вона – основа майбутнього.
Пам'ять – це вдячність старшим поколінням за пережитий біль, який перейшов у
щастя життя сьогоднішнього. Ім’я кожного солдата, який загинув за свободу Батьківщини
– біль нашого народу.
Усе більше віддаляються в часі події Другої
Світової війни, але в пам’яті й серцях тих, хто воював і пережив воєнне
лихоліття, вони здаються вчорашнім днем..
...
Читати далі...
.
|
|
Ось уже
більше місяця, як у Вінниці стартував традиційний міжнародний молодіжний
фестиваль «Студентська весна», що проводиться кілька років поспіль у багатьох
країнах світу. Тепер і в нашому місті він запалив енергійне та невгамовне
студентство, даючи можливість талантам ще раз проявити себе.
На сьогодні відбулося три етапи фестивалю під
назвами «Спорт», «Дебати» та «КВН», у кожному з яких енергійні та ерудовані
студенти ВДПУ взяли І місце. Варто
...
Читати далі...
.
|
|
Мандруючи
містом, неможливо не побачити цю старовинну, елегантну, випробувану часом
будівлю, котра одразу потрапляє у вічі. Чимось вона схожа на замок, тільки дещо
змінена на сучасний лад. Наче якийсь оборонний комплекс, а й дійсно, фортеця,
що стереже пам'ять! Виявляється, це Вінницький державний обласний архів.
Зі словом «архів» одразу виникає асоціація
сховища таємниць і загадок. Справді, скільки цікавих моментів, сюжетів
пронизують нашу лінію життя, які так швидко минають, відходячи в небуття. А
якщо пощастить, можна реставрувати істотні фрагменти ка
...
Читати далі...
.
|
|
Вечірнє квітневе небо обіймало натовп
емоційно-веселого люду своєю безмежністю та неохопністю. Чорніло непроглядною
пусткою-прірвою над головами щасливих людей, які гуляли свіжими алейками у
парку ім. Горького, неспішно походжали набережною «РОШЕН», а дехто прийшов на
площу В. Стуса для релаксу після важкого робочого дня.
Вінниця танцювала в одному ритмі із зарядженими
веселістю молекулами, які невпинно-драйвово метушилися у повітрі. Народ із
фанатизмом і без нього підспівува
...
Читати далі...
.
|
|
Чесно кажучи,
сама ніколи не побачила б цього віконечка, якби не довелось на канікулах шукати
добросовісних лікарів. Ніколи й не знала, що у Вінниці, на вул. Соборній є
лікарня. Я швиденько, оминаючи калюжі (йшов дощ) і обійнявши парасольку,
добираюся до порогу лікарні, ні на що не звертаючи уваги. Двері мені відчиняє…
монашка і щиро посміхається… У лікарні тихо, спокійно. Багато фотографій
малюків, буклети з заголовками «ДИТИНА – дар БОЖИЙ»…
Ко
...
Читати далі...
.
|
|
|
