– вважає молода обдарована поетеса, студентка 2-го курсу інституту іноземних мов Ольга Усаченко.

У літературних колах більш відома під псевдонімом Оля Ню, дівчина нещодавно видала першу збірку своїх віршів «Ярко Матовые». «Студентська територія» не могла залишити цей факт із її біографії без уваги, тому запропонувала юній поетесі провести екскурсію у світ літератури в ексклюзивному інтерв’ю для наших читачів.

–  Як розпочалася твоє літературне сходження?

– Перші свої роботи написала ще в дитинстві. Мені було років сім. Вірші були ще дитячі й, певною мірою, банальні. Усі вони потім загубилися, забулися. Продовжила писати у років 15-16. Період, коли пишуть всі, кому не лінь. Тоді творчість теж не вирізнялася особливою оригінальністю та глибокою тематикою. У 2010-ому мені запропонували взяти участь у фестивалі «Малахітовий Носоріг», після якого я, власне, і почала займатися літературою й розвиватися в плані творчості.

– Яка основна тематика твоїх віршів?

– Переважає інтимна лірика, усі вірші, певною мірою, є автобіографічними. У них передаю свої почуття; те, як відчуваю навколишній світ. Звичайно, цим не обмежуюся, адже прагну змалювати теперішнє суспільство з різних ракурсів. Мій літературний герой завжди знаходиться над прірвою критичних почуттів, викликаних враженнями від пережитих мною станів.

– Маєш кумирів у літературному світі, які впливають на твою творчість?

–Справді кумирів, тобто, авторів, з яких беру приклад, не маю. Але подобається творчість таких поетів, як Бродський, Маяковський, Єсенін, а з прози подобаються Булгаков, Гоголь, Воннегут, Місіма. Їх творчість дає поштовх до роздумів та нових тем для віршів.

– Що тебе надихає? Яка ідеальна атмосфера для написання?

– Немає певних речей, які б надихали постійно та стовідсотково. Це приходить раптово. Та й атмосфери ідеальної немає. Трапляється так, що пишеться й посеред вулиці, коли кудись поспішаю. Насправді відповідну атмосферу чи натхнення придумали люди, які не вміють писати. Я пишу скрізь, і ніщо не завадить, коли писати дійсно є про що.

– Розкажи про свою книгу «Ярко Матовые». Що ти хотіла нею сказати?

– Я помітила, що весь світ будується на емоціях. Люди часто їх стримують або просто граються ними. А я хочу, щоб ми були щирими у своїх емоціях, якими б вони не були. Бо, як відомо, емоції породжують думки, а думки, в свою чергу – дії, які можуть не тільки будувати, а й руйнувати. Тому потрібно налаштовувати почуття та думки таким чином, аби вони спрямовували дії у потрібне русло.

– Що головне для тебе у житті? Про що мрієш?

– Головне в житті – це рух і розвиток. Не хочу стояти на місці і робити щось одне. Також не варто займатися тим, що не подобається. Якщо розумієш, що це не твоє – біжи від нього. Моя мрія – глобальне, всеосяжне щастя. Таке, що відчувається у всьому: і в родині, і в роботі, і у творчості – у всіх сферах життя.

– Що ти порадиш поетам-початківцям?

– Перш за все, раджу багато читати та збагачувати словниковий запас. Це важливо, щоб творчість не була сухою й примітивною. Варто взяти до уваги форму вірша, його звучання. Необхідно добирати небанальних рим і дотримуватися заданого ритму, щоб неправильність і недолугість не відволікали від змісту твору. Також потрібно бути щирими та чесними, але завжди пам’ятати, що сказане, а тим паче, написане, слово обов’язково відгукнеться в думках і діях читачів. Тому необхідно думати про те, що пишеш і що намагаєшся донести написаним. Будьте завжди відповідальними перед читачами.

by Shadow