Навколо теми волонтерства сьогодні точиться чимало дискусій. Здавалося б, нічого складного – обирай те, що найбільше подобається, і вперед – допомагати ближньому. Волонтери потрібні як дитячим будинкам, так і притулкам для людей похилого віку, а також для допомоги безпритульним. Однак не все так просто, як здається на перший погляд.

Точки зору з приводу волонтерства розділяються. Є так звані «співчуваючі», які люблять писати повідомлення на сотнях Інтернет-форумів, обіцяти неодмінну допомогу та на цьому їх ентузіазм закінчується. Є й критики, які невдоволено хитають головами і стверджують, що нічого в цьому світі не робиться задарма, звинувачують добровольців у сумнівних намірах нажитися. Щоправда, на жоден із цих опозиційних таборів справжні «посланці доброї волі» особливої уваги не звертають, щоденно чинячи свою благородну місію.

«Отож, все просто» – наївно думаєте, і ризикуєте поповнити армію «співчуваючих», а якщо не пощастить, то й критиків. Для того, щоб відчути справжню радість від альтруїстської допомоги іншим, необхідно розвивати в собі певні якості, без яких ваші добрі наміри навряд чи увінчаються успіхом.

В першу чергу, варто раз і назавжди вирішити для себе, для чого це потрібно саме вам. Нічого не буває просто так. Добрі наміри повинні бути одночасно вашим двигуном і вашою метою. Тобто, це творіння добра заради добра. Душевний спокій, моральне задоволення, відчуття гарно виконаної роботи і радість від допомоги – саме цього шукають люди, котрі стають волонтерами. Якщо це й про вас – вам дорога у добровольці.

Не менш важливою є боротьба з власною лінню, а також із комплексами. Ви 24 години на добу будете віддані власній справі. Тому раптові напади ліні тут недоречні.

Часто люди йдуть у волонтери, щоб подолати власні страхи, навчитися чомусь новому, а то й просто перебороти себе. Нелегко дивитися в очі невиліковно хворій дитині чи допомагати старому безпритульному доглядати за собою. Але у рядах помічників ви побачите і шкільних учителів, і моделей, і бізнесменів. Для чого вони йдуть на це? Тому, що ці люди мають волю, силу і бажання допомагати. Отож, працюйте над собою!

Сила волі – ще один необхідний «аксесуар» волонтера. Часто доведеться стикатися з речами, що є неприйнятними з точки зору моралі, неприємними, відразливими речами. Проте та душевна винагорода, яка неодмінно прийде до вас, не йде в ніяке порівняння з труднощами!

Ще один фактор – наявність вільного часу. Навіть якщо ви можете виділити хоч півгодини на суспільно корисну працю – сміливо йдіть вперед і не сумнівайтесь у потрібності вашого внеску. Адже недарма кажуть: чим більше у людини справ, тим раціональніше вона вчиться використовувати свій час.

Волонтерство – шлях до самовдосконалення. Якщо це дійсно вас цікавить – вперед! Обирайте те, що вам найближче та найцікавіше, не бійтеся починати. Як кажуть японці, «шлях у тисячу льє починається з одного кроку». Знайте, що ваша дорога потрібна і важлива. Це крок до гуманізації суспільства. Простіше кажучи, не бійтеся бути людяними. Пам’ятайте: краще найменша допомога, ніж найбільше співчуття.

Аліна РУДЧЕНКО