Вона – гордість групи. У її поставі, жестах, ході відчувається легкість. Погляд випромінює якусь іскринку, посмішка – щирість і позитив. Ця людина – Юлія Ковтунівська!

22 роки тому ця неповторна дівчина з’явилася на світ у містечку Любар Житомирської області. З радістю пішла в перший клас Любарської школи. Життєрадісна білявка з бездонними, як озеро, блакитно-сірими очима, навчалася добре. Ще з юного віку полюбляла танцювати, що залишило помітний відбиток і зараз. Адже дівчина навіть у ВНЗ продовжує займатися улюбленою справою. Вона стала учасницею танцювального колективу «Роза вітрів».

Вступити до педуніверситету на природничо-географічний факультет порадила шкільна вчителька географії. Посприяли цьому й розповіді знайомого про цікаве навчання. За словами Юлії, ніщо не може зрівнятися з практикою на свіжому повітрі, саме тоді всі здружуються та стають однією справжньою командою. Дівчина з особливим захопленням розповідала, як приємно було сидіти навколо вогнища, із задоволенням слухати хрускіт тліючих жаринок на фоні співу голосистих птахів, відчувати приємну прохолоду річки…

Юлія має безліч хобі. У вільний час вишиває, а також полюбляє готувати, кататися на роликах та мріє «спробувати на смак» роуп-джампінг (один з видів екстремального спорту, який полягає у здійсненні стрибка з висоти, використовуючи професійно альпіністське спорядження). Не дуже любить читати. Віддає перевагу фільмам і слухає різножанрову музику, залежно від настрою. Також у цієї дівчини є нестримне бажання відвідати Польщу.

Окрім власних захоплень, вистачає часу й на студентську діяльність. Юля – не лише відмінниця та голова студентського самоврядування, а й староста у групі та гуртожитку. Попри всю заклопотаність, бере участь у різноманітних конкурсах, серед яких і «Міс факультету». Займала призові місця у складі колективу «Роза вітрів».

На перше місце ставить спілкування з людьми. Юлія має багато обов’язків і каже: «Якби їх не було – стало б сумно. Навіть коли повертаюся додому на канікули – не вистачає цього».

Пишається тим, що за час навчання знайшла багато друзів і просто приємних та відкритих для спілкування людей. Шкодує лише про одне, що незабаром навчання закінчиться, доведеться розпрощатися з одногрупниками, викладачами і рідними стінами альма-матер. Про найближчі плани розповіла коротко. Поки думає лише про успішне закінчення магістратури та пошук гідної роботи.

На запитання: «Які в тебе існують ліки від поганого настрою?» – відповіла: «Намагаюся не сумувати, але якщо поганий настрій – частіше посміхаюся та роблю все для того, щоб ніхто нічого не запідозрив». Як кожна людина, яка досягає своєї мети, Юлія має життєве кредо: «Мрійте, адже мрії збуваються, для цього потрібен лише час і бажання».

Марина ДЯЧЕНКО