Наша пам’ять зберігає імена лише важливих людей. Імена тих, хто віддає частину себе, вкладаючи знання в наші голови й душі: викладачів, життєвих наставників і, певною мірою, – друзів.  Сьогодні їх згадують ті, хто й сам обрав цю нелегку професію. «Студентська територія» повернула деяких викладачів нашого вузу за парти і вони згадували,  як то – бути студентом, розповідали про свої вподобання.

Лозінська Тетяна Олександрівна, заслужена артистка України, доцент кафедри хорового мистецтва та методики музичного виховання Інституту педагогіки, психології і мистецтв:

– З предметів запам’яталися «історія музики», «хоровий клас», а також «народна хорова капела», яку тоді викладав Газінський Віталій Іванович. Зараз він очолює кафедру хорового мистецтва та методики музичного виховання. Не зовсім до вподоби були предмети, що мали партійне спрямування: «історія СРСР», «історія партії», «політекономія». Із задоволенням відвідувала дисципліни, викладачі яких мали цікаву та особливу методику, особистий підхід до кожного студента.

Мельничук Микола Петрович, старший викладач кафедри фізичного виховання, майстер спорту з ходової стрільби, який у1986 році став випускником факультету фізичного виховання:

–У мене чимало приємних спогадів про студентські роки. У той час у нас на факультеті викладалося багато таких предметів, які давно вже стали історією, наприклад, науковий комунізм, тактика. Перший з названих мені подобався, хоча він був специфічним. Як зараз пам’ятаю викладача наукового комунізму Хижука Аксентія Олексійовича, якого глибоко шанував. Я поважав тих викладачів, які вміли цікаво проводити заняття, вести живу розмову замість монотонного читання лекцій з книги чи власного конспекту. Перевагу, звичайно, віддавав дисциплінам, що стосувалися безпосередньо спорту, а особливо – воєнної підготовки. Не надто приваблювали мене хімія, біохімія. Незважаючи на те, що ці предмети не були мені близькими, я мав велику повагу до тих, хто їх викладав.

Пірус Тетяна Петрівна, старший викладач кафедри етнології та спеціальних історичних дисциплін, завідувач навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського:

– Я закінчила факультет історії ще у 1973 році, проте зі студентських років пам’ятаю чимало, маю досить багато вражень від навчання. Особливо яскравим видався перший курс. Можу точно сказати, що ставлення студента до дисципліни напряму залежить від викладача та його методики. Тому не було предметів, що не подобалися – мені дуже пощастило з викладачами. Мабуть, завдяки їм я закохалася у свою професію і рід занять, що залишився незмінним протягом усього життя – викладацьку діяльність. Захоплювали мене люди, які надзвичайно любили свій предмет, були фанатами справи їхнього життя, очі яких світилися бажанням та енергією. Як зараз пам’ятаю першу пару з дисципліни «історія СРСР» на першому курсі та викладача Шульгу Іллю Гавриловича. Він довгі роки був для мене взірцем. У ті невизначені часи він дозволяв собі приходити до студентів у вишитій сорочці, адже був справжнім, непідкупним патріотом. Безмежно вдячна цій людині за науку, низький уклін йому та вічна пам’ять. Також хочеться згадати Хавлюка Павла Івановича –  кандидата історичних наук, доцента Вінницького державного педагогічного університету, який викладав у роки мого навчання «історію стародавнього світу» та «археологію». Це була визначна постать нашого краю, знаний археолог та історик, справжній фанат своєї справи. Одним із моїх улюблених викладачів був  Поп Юрій Іванович, який читав курс «історії Азії та Африки». Він завжди намагався побачити найцікавіше, виловити щось незвичайне й поділитися цим зі своїми студентами. Я надзвичайно вдячна людям, які навчали і навчили нас любити ту справу, в яку й самі були безтямно закоханими.

Хаєцький Григорій Сільвестрович, доцент, кандидат географічних наук, викладач кафедри фізичної географії, у 1984 році закінчив природничо-географічний факультет ВДПУ:

– За період навчання найбільшу перевагу я надавав практичній його частині. Особливе враження на мене справляла польова практика, де можна було побачити й дізнатися багато цікавого, нового, незвіданого. Практика дозволяла пізнавати не тільки світ, але й колектив, що надавало особливого смаку студентському життю. Навчання в університеті, звичайно, дало багато, дозволило згодом сформувати свою методику. У подальшій роботі знадобилися професійні навички, якими зі студентами щедро ділилися викладачі. З предметів мене захоплювала «географія материків і океанів», якої нас навчав Панасенко Борис Давидович. Кожного захоплювали його лекції, зачаровували історії про власні й чужі подорожі. До душі мені були  «зоологія», «практика з геології» та «загальне землезнавство». Ці дисципліни були пізнавальними, а їх викладачі цікавими, допитливими, такі якості я й намагався у них перейняти.

Дар’я ГОРОБЧУК,

Наталя ФЕДОРИШИНА