Окраса України місто Вінниця, вулиці і проспекти якої пролягли на мальовничих берегах Південного Бугу, уся прогресивна громадськість відзначає ювілей першої вищої школи краю – 100-річчя Вінницького державного педагогічного університету, що носить ім’я великого Сонцепоклонника Михайла Коцюбинського.

Протягом століття навчальний заклад пройшов шлях від звичайного учительс ...
Читати далі... .

На ІVповерсі І корпусу ВДПУ до 100-річчя створюється музей історії університету, у якому представлено всі віхи його життя. Сьогодні він пахне ще не ароматами ...
Читати далі... .

Останній перед першим 100-літнім ювілеєм університету навчальний рік був успішним. Незважаючи на вкрай щільний графік, зумовлений проведенням футбольного Євро-2012, усе заплановане вдалося вчасно реалізувати та вирушити на відпочинок у пошуках золотавої засмаги…

Оскільки довгоочікуване літо має здатність швидко минати, а в людській пам'яті з часом можуть стиратися пер ...
Читати далі... .

З метою оптимізації навчально-виховного процесу та вдосконалення структури університету приєднано:

1) кафедру теорії і методики технологічної і професійної освіти до кафедри машинознавства, організації і економіки виробництва та безпеки життєдіяльності зі зміною назви останньої на кафедру технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності;

...
Читати далі... .

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського святкує свій сторічний ювілей. Із цієї нагоди в ректора, професора Олександра Шестопалюка виникла ідея відтворити столітню історію ВНЗ в художній галереї, у ...
Читати далі... .

 Сьогодні наша Альма-матер запрошує до своїх стін молодь з різних куточків України, дає можливість обрати професію та опанувати її. Заклад задовольняє бажання найвибагливіших абітурієнтів. Залежно від уподобань чи нахилів, вони обирають Інститут філології й журналістики; Інститут математики, фізики і технологічної освіти; Інститут фізичного виховання та спорту; Інститут історії, етнології і права; Інститут педагогіки, психології і мистецтв; Інститут іноземних мов, Інститут магістратури, аспірантури і докторантури, а також природ ...
Читати далі... .

– Вже не можна уявити сучасну людину, яка не сприймає нові реалії нашої епохи, – каже, завершивши розмовляти по скапу, Роман Семенович Гуревич, директор Інституту магістратури, аспірантури і докторантури ВДПУ. – Процеси глобалызації від нас не залежать. Порівняно з часами СРСР, молодь та старше покоління завдяки інформатизації стають більш відкритими та комунікабельними. Зараз, завдяки Інтернету, соціальним мережам молодь більш «просунута», талановита, але нестабільна – часто змінює захоплення.» ...
Читати далі... .

Для багатьох це – жорстокий мордобій з кров’ю, перебитими носами, гематомами. Однак це своєрідне мистецтво, уміння виграти в менш сильного противника. Не можна забувати про суддів, які чекають чітко відпрацьованої техніки, бездоганно вибудуваної тактики ведення бою. ...
Читати далі... .

Серйозна ділова жінка зайшла в аудиторію, де невгамовні студенти ніяк не могли втихомиритися, ділячись своїми враженнями після новорічно-різдвяних святкувань. Проте, вгледівши суворого викладача, вмить сіли на свої місця. Вона вже з першої хвилини зустрічі зуміла сконцентрувати увагу аудиторії і зібрати докупи всі невловимо-променисті очі юнацтва. Перша пара курсу «Українська література кінця ХІХ – початку ХХІ століття» пролетіла непомітно швидко – адже атмосфера, творцем якої була викладачка, набувала приємно-теплих, затишно-солодких забарвлень. ...
Читати далі... .

Наша пам’ять зберігає імена лише важливих людей. Імена тих, хто віддає частину себе, вкладаючи знання в наші голови й душі: викладачів, життєвих наставників і, певною мірою, – друзів.  Сьогодні їх згадують ті, хто й сам обрав цю нелегку професію. «Студентська територія» повернула деяких викладачів нашого вузу за парти і вони згадували,  як то – бути студентом, розповідали про свої вподобання.

...
Читати далі... .

Щодня тисячі студентів приходять до рідної альма-матер зі спільною, благородною метою – здобувати знання. А чи задумувався хто-небудь, що саме притягує нас сюди (окрім навчання, звичайно)? У кожного різні вподобання та смаки, власні улюблені місця, речі чи навіть особи, що змушують нас щоранку прокидатися і бігти до рідного університету.

...
Читати далі... .

Щоранку Він прокидається та розпочинає свій неконтрольований, дещо хаотичний рух всередині самого себе. А вночі, випустивши останнього працівника або залюбленого в науку студента, закриває очі-двері та поринає у тихе забуття; згадує архітектора Артинова, який створив його, тоді ще – невеличким двоповерховим корпусом; біль і руїни революції та періоду війни; як на яву бачить видатного Стельмаха, який здавалося б, зовсім нещодавно (у 1930-х рр.) походжав поряд у своїх геніальних роздумах.

...
Читати далі... .

За довгий час – проміжок у сотню років – багато чого змінилося в безмежжі інститутсько-університетського Всесвіту. Молоді люди приходили сором’язливими абітурієнтами, які всього боялися й нічого не знали, ставали студентами – веселими, енергійними, активними й не дуже; випускалися професіоналами, спеціалістами, знавцями й любителями своєї справи – в кращому випадку; у гіршому – розчарувавшись в обраній професії, залишали навчання і йшли в широкий світ у пошуках життєвої родзинки з посадженого долею виноградника.

...
Читати далі... .