Дитинство… золоте і пухнасте, як перші сніжинки, що падають з неба. Час, коли безпросвітно віриш у казку, чарівну фею та доброго ельфа. Коли чекаєш Нового року, як дива. З упевненістю шукаєш у Новорічну ніч під ялинкою подарунка і справді віриш у те, що його приніс Дід Мороз. Загадуєш бажання під бій годинника, а вони неодмінно збуваються, бо ж і бажання твої щирі та наївні.

До шкільного вогника у школі готуєшся як зараз до сесії. Вчиш репліки Лисички-Сестрички чи Во ...
Читати далі... .

У дитинстві обожнювала писати листи Діду Морозу! Перераховувала список «життєво необхідних» подарунків, розмальовувала олівцями, обклеювала яскравим «дощиком», посипала блискітками, і навіть бризкала таємно позиченими у мами парфумами. Клала до конверта і, за мудрою порадою батьків, ставила на підвіконня. А вранці, що дивина, – листи зникали…

Потім під ялинкою завжди знаходилися омріяні книги й плюшеві собаки. Звісно, моя віра в дідуся у червоному кожушку та на саня ...
Читати далі... .

Ще з дитинства Новий рік для мене асоціювався з яскравими помаранчевими мандаринами та запашною ялинкою. Подарунки не були такими важливими. Я завжди сиділа біля вікна та чекала, коли до нас додому прийдуть рідні й ми будемо святкувати разом.

Та найбільше пам’ятаю, як з подругою прикрашала ялинку. Це для нас був цілий ритуал. Заздалегідь  вибирали найкращі іграшки і розміщували їх на колючих гілочках. Під ялинкою у нас жили ляльки, які теж про ...
Читати далі... .

Чи багатьом із моїх ровесників доводилося бачити соціалізм у реальності? Ні? Запитаю інакше: чи багатьом пощастило побувати на Кубі – Батьківщині Фіделя Кастро, кубинських сигар та коктейлю «Мохіто»? Ігор ЦИГВІНЦЕВ, студент природничо-географічного факультету розповів «Студентській території» про повітря, просякнуте духом свободи і революції. Він дихав ним на острові два незабутніх роки свого життя:

...
Читати далі... .

Якщо Ви живете у Вінниці, то просто не можете не знати про притулок для собак «Планета». Там проживають близько двох сотень песиків, врятованих від смерті, хвороб, голоду і холоду вулиць. Більшість тварин «не розчарувалися» в людях, навпаки – радіють бути поряд з ними.

Як на мене, у притулку можна влаштовувати справжні курси собако-терапії: стільки тепла й любові дарують браття наші менші. У закладі працюють справді віддані люди, адже доглядати двохсот «вухато-хвостатих», я ...
Читати далі... .