Українці обурено реагують на підвищення цін, а не зарплатні, на збільшення пенсійного віку, на підвищення тарифів на комунальні послуги, й зовсім рідко занурюються в глобальні проблеми, які, на жаль, їх «не зовсім стосуються», наприклад, покинуті діти в пологових будинках, лікарнях, на смітниках…

Проблеми, заявлені на початку списку, не є дріб’язковими, проте їхні масштаби викликають огиду до тих, хто йде на крок знехтування дитячим життям у рази більшу, аніж до тих, хто «підвищує ціни». На превеликий жаль, сучасні люди живуть за принципом «моя хата скраю – я нічого не знаю» і навіть тоді, коли змогли хоча б чимось зарадити, не задумаються над поміччю. Річ навіть не в тому, щоб допомогти комусь, а хоча б самому не додавати світу проблем. Люди самотужки «засмічують» світ, а потім розлючені на нього. Вони скаржаться на Бога, на життя, на всіх і все, та тільки не на себе…

Не треба чекати хорошого життя після того, як кинеш чи позбавиш можливості жити свою дитину, адже «образити дитину – це образити самого Бога». Утім, нещодавно у ЗМІ з’явилася цікава інформація щодо «покинутих дітей» і, як виявилось, за останні два роки, приміром, у Вінницькому пологовому будинку № 2 не було випадків відмови матерів від своїх дітей. Тож, порівняно з попередніми роками, становище набагато покращилось. Якщо раніше у Вінниці чи не щомісяця були такі випадки, то зараз – один-два на рік.

Працівники пологових будинків стверджують, що такі результати досягнуті завдяки новій системі. По-перше, жінок перед пологами змушують залишити паспорт, а коли ті все-таки вирішують писати відмову від дітей, лікарі, у свою чергу, викликають міліцію та соціальні служби. Якщо навіть виникав такий задум, то зазвичай після розмов із психологом та соцслужбою ця думка зникає. По-друге, нині після пологів видають матеріальну допомогу, і для нарко- та алкозалежних матерів – це легкий заробіток, як би прикро не звучало.

Так зване «пологове шахрайство» зараз дуже популярне. Нещодавно у Вінниці стався подібний випадок. На «швидкій» привезли породіллю в нетверезому стані, народжувала вона в кареті швидкої медичної допомоги, лікарі рятували її та дитину, як могли. Маля було в жахливому стані: кволе та ледве дихало. Але жінка стверджувала, що випила зовсім трохи… На запитання лікарів, чи забере дитину, вона впевнено відповіла: «Авжеж!». «Згодом виявилось, що немовля їй було не потрібне, але, на щастя, зараз його доглядає бабуся», – повідомила лікар-неонатолог Людмила Скрипник, яка разом з іншими лікарями рятувала жінку та дитину.

Добре, коли в таких нещасних дітей знаходяться родичі, бо життя в притулках не найкраще. У працівників дитячих будинків на дітей фізично не вистачає уваги та сил, інколи просто бажання, а в держави постійно немає коштів.

Центри соціальних служб почали свою копітку працю щодо запобігання відмовам від дітей з 2004 року. Таким чином, у 2004 році в Україні  було покинуто 1549 немовлят, у 2005 р. – 1246, у 2006 р. – 998, у 2007 р. – 1027, у 2008 р. – 909, в 2009 р. – 865. Станом на 2011 рік в Україні загалом налічувалось від 15 до 20 тисяч покинутих та бездомних дітей. А в 2013 році відмовилася від новонароджених кожна друга з 10 жінок.

За даними Вінницького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в регіоні статистика цієї проблеми така: у 2008 р. було 14 повідомлень про відмову від дітей, з яких 7 були реалізовані. У 2009 р. було 13, з яких 4 відмови. У 2010 р. – 20, з яких 12 відмов. У 2011 р. – 17, в т.ч. 2 відмови. У 2012 р. – 22 повідомлення, з яких було 7 відмов, і 2013 р. надійшло 8 повідомлень і лише одна відмова.

У 2004 р. було затверджено положення про встановлення консультативних пунктів у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини. У Вінницькій області таких пунктів 36, а ще 2 облаштовані при будинках дитини. У спеціально визначені години прийому в консультаційному пункті працює спеціаліст соціальної служби, який розмовляє з майбутніми матерями про цінність батьківства. Це планова робота. Якщо із жіночої консультації надходить інформація про майбутню матір, яка вже вирішила покинути свою дитину, представник соцслужби проводить з нею профілактичну бесіду, дізнається причину, чому саме жінка хоче написати відмову та пропонує свою допомогу.

Бувають випадки, коли молода студентка, яка могла б вже мати дитину, але боїться повідомити батьків про свою вагітність, тверезо не обдумавши ситуацію, пише відмову від своєї дитини. Спеціалісти соціальної служби пропонують кілька шляхів розв’язання цієї проблеми.

– Насамперед, протягом двох місяців жінка ще може повернути свою дитину або ж може написати тимчасову відмову і відправити маля в будинок дитини, приблизно, не більше ніж на півроку, – говорить працівник Вінницького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Інеса Юзькова. – Та це не кращий варіант, бо дитина від цього дуже страждає, вже в перші місяці свого життя вона не буде відчувати материнського тепла.

Деякі жінки вважають, якщо просто залишать дитя напризволяще, то цим не візьмуть гріх на душу. На жаль, зовсім не розуміють, що таким чином вони роблять ще гірше, адже малюка ніхто не буде обіймати, пестити, любити. А науковцями доведено, що для нормального розвитку дитину треба обіймати хоча б чотири рази на день, а для повного унеможливлення розвитку в дитини певних комплексів – не менше восьми разів. В історії відомо безліч експериментів, якими доведено, що маля без уваги просто помирає. Вже не кажучи про те, якими діти виходять із дитбудинків. Половина з них – шахраї, вбивці, крадії, а інші просто не пристосовуються до вуличного життя й помирають.

Із цього виходить, що проблема «відмови від дітей» є і вона доволі масштабна. Як свідчить статистика, найбільша кількість матерів, які відмовляються від дітей – це студентки, котрі бояться батьківського осуду; так звані «транзитні матері» – де зупинились, там і народили, а потім втекли; нарко- та алкозалежні.

Аби запобігти ситуаціям, коли жінки залишають своїх новонароджених малюків, при пологових будинках нині існують соціальні центри та школи материнства, де з радістю розкажуть, як треба виховувати дітей, створять належні психолого-педагогічні і житлово-побутові умови. В обласних центрах матері та дитини посприяють особам, що тимчасово в них проживають, здобути освіту, навички самостійного життя з дитиною, захистять їхні права та інтереси.

З пацієнтами подібних центрів працюють психологи, соціальні педагоги, вчителі-реабілітологи, медичні сестри. Жінки проживають в кімнатах, пристосованих до умов перебування матері з новонародженою дитиною. Після виїзду жінкам пропонують матеріальну допомогу.

 «Молодь, діти, сім’я – найбільші цінності держави, її майбутнє» – вважають працівники соціальних служб.  Якщо хочете жити у щасливому світі, робіть добро і все навколо зміниться на краще!

Вікторія НАДКИРНИЧНА