Українці обурено реагують на підвищення цін, а не зарплатні, на збільшення пенсійного віку, на підвищення тарифів на комунальні послуги, й зовсім рідко занурюються в глобальні проблеми, які, на жаль, їх «не зовсім стосуються», наприклад, покинуті діти в пологових будинках, лікарнях, на смітниках…

Проблеми, заявлені на початку списку, не є дріб’язковими, проте їхні масштаби викликають огиду до тих, хто йде на крок знехтування дитячим життям у рази більшу, аніж до тих, хто «підвищує ціни». На превеликий жаль, сучасні люди живуть за принципом «моя хата скраю – я нічого не знаю» і навіть тоді, коли змогли хоча б чимось зарадити, не задумаються над поміччю. Річ навіть не в т ...
Читати далі... .

Переповнений трамвай тримає курс на «Вишеньку». Метушливі пасажири жваво обговорюють останні події, що відбуваються в країні. Студенти дрімають, а дві жіночки сперечаються, бо хтось комусь наступив на ногу і зіпсував замшеві чобітки. Сонце добряче припікає крізь прочинені кватирки. Кондуктор дзвінко мовить: «Оплатіть, будь ласка, проїзд». Міцно тримаючись за поручні, дивлюся у вікно і читаю рекламу на білбордах. Гамірливий № 6 впевнено прямує далі.

Опустивши очі донизу, помітила, як хлопчик років восьми вправно водить пальчиком по екрану сяючого планшета. Нічого дивного, адже таке явище можна побачити дедалі частіше. Але хотілося б запитати в батьків хлоп’яти, навіщо таку коштовну річ син носить із ...
Читати далі... .

Запахи відіграють величезну роль у нашому житті. Учені зуміли довести, що аромати активно діють на психіку: на підсвідомому рівні впливають на почуття й поведінку людини. Напевне, хоч раз у житті відчували незрозумілий потяг до представників протилежної статі. Чому одні подобаються, а інші – ні. Зробили вдих… і втратили голову! Уся справа у феромонах. Що ж це таке? Як вони діють?

Феромони – найважливіші з ароматів, які нас оточують. Леткі речовини, що підсилюють сексуальний потяг як чоловіків, так і жінок. Виробляються спеціальними залозами або окремими клітинами. Їхній букет індивідуальний, як відбитки пальців, у ньому зашифровано щось подібне до паспортних даних.

...
Читати далі... .

Чи можна сказати, що шопоголізм – хвороба? Чи все ж це маленька жіноча слабкість? Напевно, було таке: йшла купувати, наприклад, рукавиці взимку, а купила сонячні окуляри, тому що була велика знижка? Пообіцяла собі придбати лише сукню, але не витримала і скупувала половину речей із магазину, мовляв, колись воно точно знадобиться? Уже не кажучи про яскраву вивіску «SALE», повз яку неможливо пройти. Усім відомо, чим це закінчується… Правда ж?!

У науці цей «синдром» відомий як оніоманія – непоборне бажання купувати все. Нині серед психологів ця тема досить популярна. Нерідко в книжкових магазинах чи бібліотеках можна побачити товстелезні книги, у яких детально описується так звана хвороба, з усіма її симптомами та наслідками. Фахівці стверджують, що шопоманія така ж небезпечна, як ал ...
Читати далі... .

Студентські роки – найкращий період у житті кожної людини, проте вони не такі безтурботні й мрійливі, як здаються. Хтось старанно гризе граніт науки або ж сподівається на «халяву», а інший уміло поєднує навчання та роботу.

Чи не кожному доводилося підробляти в студентські роки, бо грошей не вистачало то на одяг, то на їжу або ж інші дрібниці. Аби побороти цю проблему, більшість влаштовується на роботу. Для когось це тимчасовий заробіток, а для інших – постійний дохід.

Кореспонденти «СТ» вирішили дізнатися в студентів Вінницького педуніверситету про те, як їм доводилося підробляти.

Анна Барчишена (ІІЕП, 1курс):

– Пошук роботи – це особиста ініціатива. Батьки були проти, але потім, коли показала себе з кращого боку, дозволили мені працю ...
Читати далі... .

Вчимо завдання на пари, складаємо сесії раз за разом, а чи задумувалися, що будемо робити після отримання омріяного диплома? Варто подивитися реальності у вічі і визнати, що обираючи професію, напевно, не думали про такий важливий аспект, як затребуваність на ринку праці. Ні для кого не є секретом проблема безробіття в Україні, але потрібно поглянути на неї більш детально.

У Вінницькому обласному центрі зайнятості можна ознайомитися з картиною працевлаштування. Провідний спеціаліст Тетяна Юріївна Педина повідомляє, що у Вінницькій області мають попит переважно робітничі професії: кравець, кухар-кондитер, продавець, бармен, перукар, адміністратор, маляр, офіціант, електрозварник, слюсар, верстатник, водій, електромонтер. Вакансій для педагога небагато, максимум – можливість влаштуватися в дитячий садочок вихователем. Виявляється, що особи, які є власникам ...
Читати далі... .

Коли чую слова «дитячий будинок», по тілу проходить холодок, а серце стискається від болю та жалю за тими дітками, котрих горе-батьки залишили на виховання державі. У дитячих будинках не панує домашня атмосфера і не лунає в коридорах слово «МАМА», нікого не голублять рідні руки і поруч немає батьківського плеча. Натомість, є лише спогади.

Чи не щодня близько сотні дітей батьки залишають напризволяще. Питання в тому: для чого ж тоді народжувати? І як взагалі можна, виносивши дитя під серцем дев’ять місяців, свідомо відмовитись від нього? Хіба можна зрозуміти ту людину, яка відмовилася від своєї кровинки, викинула як непотріб, як річ, що уже зносилася. До такої людини можна відчувати лише байдужість і ніякого прощення. Правильним є вислів: «Не ті батьки, котрі дали життя, а ті, котрі не зрікалися і полюбили тебе!»

«Дайте пару копійок для моєї маленької дитинки, щоб купити поїсти», – на колінах благав кволий чолов’яга всіх перехожих, що проходили повз нього.

Звичайно, відірвати від серця кровно зароблені декілька гривень не важко, особливо, якщо їх просить бабця, жінка чи дитина. Але коли підходять чоловіки і нав’язливо розповідають заздалегідь придумані казки – це, правду кажучи, викликає огиду до таких людей і виводить із себе. Нещодавно така ситуація трапилася і зі мною.

Якось йшов на залізничний вокзал. Погода була похмурою, накрапав дощик. Ще здалеку запримітив згорблене сіре тіло. Пройшовши повз мене, чоловік зупинився і сказав: «Скільки тобі не шкода на хліб для моєї дитинки?». Зазвичай, до таких людей у мене одразу прокидається співчуття. Але цей чоловік був напідпитку і ледве тримався на ногах. Оскільки зустрів його тут не ...
Читати далі... .