Коли чую слова «дитячий будинок», по тілу проходить холодок, а серце стискається від болю та жалю за тими дітками, котрих горе-батьки залишили на виховання державі. У дитячих будинках не панує домашня атмосфера і не лунає в коридорах слово «МАМА», нікого не голублять рідні руки і поруч немає батьківського плеча. Натомість, є лише спогади.

Чи не щодня близько сотні дітей батьки залишають напризволяще. Питання в тому: для чого ж тоді народжувати? І як взагалі можна, виносивши дитя під серцем дев’ять місяців, свідомо відмовитись від нього? Хіба можна зрозуміти ту людину, яка відмовилася від своєї кровинки, викинула як непотріб, як річ, що уже зносилася. До такої людини можна відчувати лише байдужість і ніякого прощення. Правильним є вислів: «Не ті батьки, котрі дали життя, а ті, котрі не зрікалися і полюбили тебе!»

Якось трапилась нагода побувати у Вінницькому дитячому будинку «Гніздечко». Єдина думка крутилася в голові: «Аби лишень не розплакатись». Проте неможливо стримати сліз, коли назустріч біжить когорта маленьких дітлахів, котрі обіймають тебе своїми тендітними рученятами. Особливо трепетним моментом був випадок, коли 3-річна Оксанка запитала: «Ти моя мама? Ти прийшла до мене? Я знала, що ти мене забереш звідси!». І коли дивилася в оченятка тієї маленької людини, то бачила в них стільки болю. Слів не було. Не знала, як пояснити дитині, що
я – не її мама, і що вона й надалі залишатиметься тут, у чужих стінах.

Нічого втішного, але радує хоча б те, що умови життя діток на досить пристойному рівні. Реалізовується навчально-виховний процес, котрим керують не тільки викладачі та вихователі, а й спеціалісти вищої категорії, психологи. Адміністрація та педагогічний колектив створили необхідні умови для того, щоб дітям було затишно й цікаво, щоб вони відчували себе повноцінними, розвивалися, отримували належну освіту.

В усіх приміщеннях проведено ремонт, придбано зручні меблі й обладнання. Педагоги у своїй практичній діяльності використовують різноманітні форми роботи: сюжетно-рольові ігри, розваги, тематичні ранки, конкурси, спостереження, проводять свята, виховні заходи, гуртом ходять на екскурсії. У закладі діє вокальний гурток «Малі соловейки», «Народна майстерня», гурток вишивки «Український віночок». Учительський колектив дбає про зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей, проводить відновлювальну роботу мовленнєвого та фізичного розвитку.

В інтернаті затишок наближений до домашнього, діти почуваються комфортно. Достатньо одягу, взуття, предметів особистої гігієни, навчального матеріалу, іграшок. Малята не закомплексовані, вільно спілкуються, культурно ведуть себе перед дорослими, в громадських місцях, охайні в побуті.

На належному рівні медичне обслуговування. Діти оздоровилися на березі Чорного моря і тому рідко хворіють застудою. Кілька малят мали змогу відпочити в Італії. Протягом року хлопчики та дівчатка збагачують свій кругозір, мандруючи вулицями рідного міста.

Дуже шкода цих маленьких «чомучок», тому хочеться побажати, щоб у майбутньому вони створили міцні, дружні родини, а спогади про дитячий будинок відклали у скриню своєї пам’яті якнайглибше!

Наталія ГАВРИШ