Сивий професор проходив між лікарняними ліжками. Палата вщент забита людьми. Вони були не просто хворі, а важкопоранені в жорстокій, кровопролитній війні.

Він бачив багато страждань. Понівечені  молоді тіла, нестерпний біль, приреченість. Він знаходив слова для кожного, підтримував, не піддавався розпачу, боровся. А зараз Василь Іванович не знав, що робити, як себе повести, що сказати. За довгі роки лікарської практики він вперше відчував таку сильну й всепоглинаючу спустошеність. У той момент відчай, здавалося, охопив кожну клітину його тіла, душі, розуму.

Професор підійшов до ліжка молодого лейтенанта. Соняшник. Так називав цього по-дитячому відвертого хлопця. Великі сині очі, світле хвилясте волосся, неймовірно добрий погляд. Він нагадував лікареві сина, якого так і не змогли врятувати… .

Що ж він скаже цьому хлопчині? Йому лише ...
Читати далі... .

Марина Давидюк – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки. Народилася і виросла у Вінниці. Із золотою медаллю закінчила Вінницьку загальноосвітню школу № 12. Вступила на філологічний факультет Вінницького педуніверситету, який успішно закінчила. Але своє життя Марина Олександрівна пов’язала саме із педагогікою і не шкодує про це, бо для неї головне мати змогу спілкуватися зі студентами, передавати їм досвід, допомагати усім, кому це потрібно.

У дитинстві багато читала і вигадувала різні фантастичні історії.

У шкільні роки була дуже активною. Чим тільки не займалася (танцями, плаванням), відвідувала різні гуртки (літературний, хіміко-біологічний).

Час студентства – один із найщасливіших періодів життя. Пощастило мати хороших і вимогливих викладачів, гарних наставни ...
Читати далі... .

Є люди, які бачать цей непростий світ поетичними рядками щирих віршів. Є люди, які чують кожну людську емоцію мелодіями стомленого літа. А ще є люди, які поєднують в собі ці, здавалося б, зовсім непоєднувані вміння й здібності. До таких належить мила і привітна дівчина, студентка Вінницького педуніверситету Вероніка Ганай. Незважаючи на юний вік, упевнено крокує до своєї мети, працює та щомиті самовдосконалюється.

Нині навчається у двох інститутах нашого ВНЗ – філології й журналістики, а також педагогіки, психології і мистецтв. Попри постійну зайнятість завжди знаходить час для улюблених справ і спілкування із друзями. Її любов до прекрасного щоразу допомагає тоді, коли серце просить написати вірш, а душа прагне вилити скупчені емоції мелодіями всесвітньовідомих композиторів. Захоплення музикою почалося змалечку. Першокласниця почала відвідувати Теплицьк ...
Читати далі... .

Кажуть, що в очах відображається усе, про що думаємо. Дивлячись у «дзеркало душі», фахівці можуть визначити: бреше людина або ні, чи цікаво їй спілкуватися, які в неї думки. Це вміння корисне, оскільки зможете визначити справжні наміри вашого співрозмовника.

Зіниці очей можуть розповісти багато цікавого. Змінюються в розмірах залежно від настрою та емоцій. У збудженої людини зіниці розширюються в чотири рази. У сердитої або ж похмурої – скорочуються. Також потрібно враховувати фактор освітленості, бо фізіологічно при яскравому світлі вони звужуються, а в темряві – розширюються.

Ставлення до людини пов’язано з тим, як вона дивиться на вас та від тривало ...
Читати далі... .

Посеред пари нишком триматися за руки під партою. Каліграфічно виводити конспекти, бо їй через рік переписувати. Залишати на полях закохані помітки, які розгадає лиш єдина. Користуючись безкарністю прогулу чи перевагою студентського посвідчення, гайнути удвох поглиблювати географічні знання безпосередньо на місцевості.

Під снігопадом бігти в інший корпус, щоб у вільні хвилини разом випити кави. Вічно водити його чи її за собою «хвостиком», коли так рідко в «дорослому» світі є можливість бути нерозлучними. Ох, чи буває більш безтурботна і щаслива любов, ніж у час буремного студентства?

Олексій та Юлія Войтовики – студентська подружня пара, яка навчаєтьс ...
Читати далі... .