Студентські роки – чи не найпрекрасніша пора в житті кожного: нові знайомства, незабутні враження, перший крок до самостійності, відчуття повної (ну, майже…) свободи. Але що це в порівнянні з найсолодшим почуттям, що очікує в цей час саме на тебе, – коханням? А студентська любов, як інколи жартують самі студенти, витримає все, навіть шлюб.

Усім відомо, що в кожному жарті є доля правди. Дійсно, солодке сімейне життя студента – це лише один бік медалі. Що приховує за собою інший та як живеться студентським сім’ям сьогодні, вирішила з’ясувати кореспондент «Студентської території». Вона дізналася думку психолога, розглянула статистику та запитала про це в сімейних пар.

Черговий стереотип: «Студентам одружуватись рано»

Більшість людей, зокрема представники старшого покоління, вважають, що студентам зарано створювати власні сім’ї. Але якщо Купідон влучив у саме серце і ти хочеш бути поряд зі своєю другою половинкою завжди, що тоді? Чекати на закінчення навчання, щоб одружитись?

За порадою ми звернулися до доцента кафедри психології Тетяни Комар: «На мою думку, студентам одружуватись зовсім не рано. Київські соціальні психологи провели дослідження, яке показало, що одружені студенти щасливіші та краще навчаються. Уявіть собі, близько 80% відповіли: «У шлюбі краще, ніж без нього»! Але до цього, як говориться, потрібно підходити з розумом. Тут і виникає головна проблема – більшість не усвідомлює відповідальності, яка лягає на їхні плечі. Адже кожна сім’я має свої функції, які потрібно виконувати. Наприклад, побутова: після весілля потрібно десь проживати, заробляти гроші. Добре, коли є власна квартира та стипендія, а якщо ні? І тут важливу роль відіграє підготовка до шлюбу. Молоді люди повинні усвідомити: сімейне життя не лише солодко, це іноді й гірко. Якщо людина психологічно налаштована на одруження, тоді не має різниці, в якому віці ставати на весільний рушник».

Про що говорить статистика?

Кількість студентських шлюбів у нашому університеті невпинно зменшується. Такий висновок можна зробити, переглянувши статистику створення молодих сімей за останні роки. Так, у 2002-2003 рр. профкомом університету було офіційно зареєстровано більше 40 одружених пар. В 2008-2009 рр. їх кількість зменшилась до 21, а в 2010-2011 рр. – стала рівною 7. За останніми даними 2012 р. в університеті зареєстрували лише 5 сімей.

Порівнюючи ситуацію 90-х років та сьогодення, висновок зробив голова профкому Микола Баюрко: «На той час у гуртожитках проживало близько 50 сімейних пар. Цікаво, що майже в кожній з-них виховувалася дитина. Сьогодні ж статистика показує, що саме поняття «студентська сім’я» незабаром може зникнути».

За весільним порогом…

Ні для кого не новина, що зважитися на такий серйозний крок, як одруження, для студента означає отримати  низку нових клопотів: додаткові витрати, нестача часу, збільшення відповідальності. Особливо це відчувається, коли з’являється немовля. Але все ж, трапляється так, що закохані вирішують почати нове життя – подружнє. Досвідом про те, що чекає за весільним порогом і чи варто цього боятися, поділилося подружжя Латиків – Іван та Олена. Закохані побралися на другому курсі.

– На свій день народження я отримала подарунок, який берегтиму все життя, – руку і серце коханого, – ділиться дівчина, – з цього і почалось наше подружнє життя.

Мабуть, перша проблема, з якою стикається кожна студентська сім’я – питання житла. Іван з Оленою вирішили її досить легко – пара оселилась у батьківській квартирі.

На запитання «Чи вдосталь часу на навчання?» Олена посміхнулася:

– Завдяки постійній підтримці чоловіка мені вдається поєднувати навчання та сімейне життя. Тож часу вистачає, але хочеться мати його більше для сім’ї. Я дуже люблю випікати, тому стараюся цим займатися на вихідних.

Іван та Олена отримують стипендію. «Звісно, інколи допомагають батьки, та загалом на життя нам вистачає», – зізнається Іван.

Інша типова студентська сім’я – Олег і Ганна Солодюк. Закохані брали участь в акції «Кохаєш – одружись!» та, відсвяткувавши студентське весілля в профкомі на День святого Валентина, невдовзі одружилися насправді.

Молоді люди з головою поринули в сімейне життя. «Спочатку було трішки важко. Потрібно навчатися, а тут ще й домашньої роботи значно додалося», – ділиться Ганна. Проте турбота про когось, окрім себе, дівчині приносить лише радість, а Олег завжди готовий прийти на допомогу своїй другій половинці. Крім того, закохані постійно допомагають один одному в навчанні, що значно додає їм вільного часу.

Хлопець і дівчина два роки проживають в гуртожитку, разом отримують стипендію та стараються бути фінансово незалежними від батьків. Як і в кожній сім’ї, іноді в них виникають проблеми, але Ганна впевнена – вони лише тимчасові.

Обидві студентські сім’ї мріють стати батьками, але спочатку – граніт науки.

Не такий він уже й страшний цей другий бік медалі. Якщо дійсно є любов та бажання бути разом, то і проблеми цілком вирішувані. Не дарма говорять: «Час для щастя – зараз, місце для щастя – тут».

Юлія МЕЛЬНИК