Напередодні Дня студента стала свідком того, як студентський КВК доживав останні хвилини свого життя, висмоктуючи з пальців членів клубу «плоскі», низькопробні жарти. Сталося це під час чергових ігор Клубу веселих та кмітливих між командами студентів і викладачів в актовій залі нашого університету.

Веселощів під час гри не бракувало: примітивні жарти «нижче пояса» про гуртожиток №2, студенток ІФЖ, про не надто розумних хлопців з Інституту фізичного виховання та спорту й бідного охоронця із покрученими руками. Ще більше вразило те, що глядацька когорта з широко відкритими ротами ковтала кожну репризу, в якій не було жодного натяку на здоровий гумор. Та й кмітливості їм дуже бракувало.

Ще на першому курсі дізналася, що в ІФЖ навчається набагато більше дівчата-студенток, аніж у будь-якому іншому інституті нашого «вишу». Напевне, саме цей факт штовхав «старожилів» педуніверситету годувати всіх брудними плітками про те, що гуртожиток №2 – це збір розпусних та «голодних» на хлопців дівчат, що гості гуртожитку – це хлопці з гуртожитку 4-Б; що на радіостудії «ЮНІТОН» практикуються студенти, які й двох слів не можуть зв’язати.

Таке враження, що вже багато років, тексти для КВК-шників пише одна й та ж людина, якій розбила серце дівчина з «філфаку», або набив пику хлопець з ІФВіС; і що на студентському радіо йому колись забули передати привіт у прямому ефірі. Адже, якщо на мить закрити вуха та забути, які помиї заливають у них під час ігор КВК, то стає зрозуміло, що у педагогічному університеті студентки – гарні, освічені дівчата; на ІФВіС навчаються сильні духом та фізично загартовані хлопці, а на радіо «ЮНІТОН» працюють репортери, які ще не є професійними радіожурналістами, а тільки вчаться такими бути.

Чи можливо комусь бракує широти думки та фантазії, щоб змінити свою пластинку та заграти по-новому?

Сподіваюся, що у майбутньому Рада студентського самоврядування нашого університету (ініціатор та ідейний натхненник цього сороміцького дійства) буде уважнішою до текстів, які мають виходити на широкий загал; знайде декілька хвилин, щоб ознайомитися зі сценарієм «королів гумору». Усім «веселим та кмітливим» бажаю натхнення для створення нових жартів, а якщо хисту до того, щоб народжувати якісний гумор, немає, то й не варто братися!

Яна ТАНЮК